тема: ліричний герой зізнається в любові до всього, що його оточує. ідея: адьорість, оптимізм, бо природа і лір. герой- єдине ціле. вірш має життестверджуючий пафос і в змалюванні єдності людини і природи перегукується з віршем о.олеся " чари ночі". жанр-інтимно-філософсьа лірика. римування перехресне віршовий розмір- ямб чотиристопний. метафори: даль ясніє, стоїть у глибині, вітер грає. епітети: тремтячі зграї, пречиста надія, синя глибина. порівняння: серце б*ється як в огні. риторичні оклики: мені дозволить дух життя! ходім! інверсія: голубів тремтячі зграї. черкають неба береги. анафора: кленусь; і-і-ї. повтор(рефрен): черкають неба ереги.
Ответ дал: Гость
лис микита злодій є. він сумління, честь і віру за дриглі, горівки міру без вагання продає. таж то нехрист, таж то юда! патріот - у нього злуда! хто ж добра б від нього ждав? знаю я його натуру! він царя б на шкуру за свинини фунт продав.
"підла креатуро! ти ще тут хвостом вертиш! смієш прав допоминаться! нам ще хочеш підлизаться! ні, вже нас не підлестиші
"підла креатуро! ти ще тут хвостом вертиш! смієш прав допоминаться! нам ще хочеш підлизаться! ні, вже нас не підлестиші
Популярные вопросы