Хто постає ліричним героєм у вірші люби природу не як символ?

кожній людині   мила своя сторона. на рідній землі людина почувається господарем. тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. на чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. їй не вистачає тепла рідного дому, друзів. лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі.   любіть свій рідний край,свою землю!

зрада часто сприймається як зрада, через неї руйнуються сім'ї і ламаються людські долі. чому випадкова і скороминуща зв'язок здатна назавжди розлучити люблять один одного? чому за сьогохвилинне задоволення люди змушені часом розплачуватися все своє життя? чому більшість людей, змінюючи самі, не прощають цього іншим? і цих "чому" дуже багато. людська особистість настільки загадкова, що ставить перед нами багато нерозв'язних питань, відповіді на які багато хто з нас шукають все своє життя. уникнути зради досить важко. кожному з нас хоча б раз випадає шанс, від якого просто неможливо відмовитися. що може зробити слабка людська істота з матінкою-природою, яка штовхає його на відтворення потомства? забороняти собі та іншим зраду - це те ж саме, що забороняти собі пити, їсти або спати. з цим марно боротися, але не менш важко з цим змиритися. хіба можна пояснити це розгніваної дружини, яка застала вас на місці злочину? звичайно ж, ні. для неї ви - злочинець, який посміявся над її почуттями, обманщик, бабій і негідник! вам немає прощення. і не має значення, що до цього ви були порядною і зразковим сім'янином. не важливо, що ви прожили разом довге і щасливе життя. одним своїм кроком ви перекреслили всі!

метафоры:

сердца все именье

узел бытия

дней прошлых упоение

мой талисман - воспоминание 

эпитеты:

священный

прошлых

таинственным

заветными

милым

наполненный

белого

роковой

неизменная

родинно- побутова пісня < < місяць на небі,зіроньки сяють> > змальовує чудову картину розмови сердець двох закоханих.дівчина співає,пливучи в човнику місячної ночі,козак це чує,і його серце завмирає від радості й щастя,він сподівається,що його почуття взаємні.кажуть,що очі-дзеркало душі.отже,саме вони< < звели з розуму> > парубка.пісня ніжна,лагідна,збагатьма пестливими словами,повторами,порівняннями та епітетами.користується популярністю й донині.