Лось намагаючись вибратися з ополонки про що згадав

хуха-моховинка була лісовою, боровинкою хухою. у старому бору спонвіку жив увесь її рід. вона була наймолодшою серед хух. пухнаста, як мох, тільце врите довгою вовничкою, тільки мордочка, як садова квіточка, та лапки, рожеві зісподу, були голенькі. колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з’являлася. моховинку дуже любили в родині, і -не тільки за те, що наймолодша, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна і роботяща. моховинка сама зробила собі хатинку між корінням великої сосни: позатуляла всі дірки та щілини сосновими галузками і м’яким зеленим мохом.

1)обіцянка дядька дениса2)війна мами і тітки дори3)"випадково" помирились4)рак у жерелі свиснув( або дядько денис виконує обіцянку)

5)втеча груш6)мрії про пакульську бібліотеку та дорогу

7)стихі і вірші-се 8)історія корови маньки9)корова в бандеролі(це не обов"язково писати, по

10)невдале прощіння11)поїздка в ирій

дыти повинны поважати свою едину та найрыднышу - матыр. адже саме вона дала им життя. не можна зневажати матыр, вона у кожного тыльки одна. ы саме вона ростила дытей ы прагнула, щоб вони були у неи найкращими.

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.