Напишіть міні-твір на тему Кращі ліки
від страху – це

мені дуже новела "лось". після прочитання її я глибоко задумалася. про те як ми люди відносимося до природи. до того що оточує нас. хлопчики з новели чинили правильно . мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .в той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько шпичак. я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості шпичака відчутний у його поведінці . діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної  а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.

  я розумію це так,що праця-це одна з найголовніших ступенів досягнення успіха і мети.людина,яка не витрачає марно час,плідно і старанно працює,отримуе за свою працю гарний результат і повагу.у людини,яка шанує

працю є все для життя: їжа,одежа і сім*я.

  тому працю потрібно поважати і не лінуватися,бо саме вона зробити нас щасливими. 

книга – одне з найбільших див, джерело знань для школяра, студента, кожної людини книги відкривають нам світ, уявити минуле, заглянути в майбутнє.   любов до книги починається з дитинства і продовжується все життя. недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить, хто багато читає, той багато знає.   скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? цього ніхто не знає. читати потрібно все життя.  . книга-це єдиний вчитель, з яким ми не розлучаємося все життя.

одного кольору земля і мокре небо. просвітку поміж хмарами нема. все сіре-сіре, ніби так і треба, це пізня осінь, та ще не зима. ще сон холодний не стулив повіки, зітхає вітер в голому гіллі. набрякли сумом потемнілі ріки, сон горнеться до чорної землі. ось-ось земля засне, і затвердіє, і спатиме так міцно до а поки що осінній дощик сіє, гіллям хитають голі ясени. застигло все в якімсь чеканні дива, щось має бути, але ще нема. та скоро прийде біла і красива, морозна й сніжна, чарівна зима.