Твір Роздуми Про миттєве і вічне в новелі "момент" В. Винниченка.

у баби язик, як у чорта мітла. 

у бабів та у п'яних сльози дешеві. 

була б моя бабуся — нікого не боюся. 

баба діду рада. 

історія людства налічує десятки тисяч років. увесь цей час людина не просто жила, а пізнавала світ, себе, наближалася до істини, вдосконалювалася, творила себе як істоту духовну. власне, себе творення продовжується й зараз і триватиме доти, доки існуватиме світ.

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

      кого з наших сучасників можна назвати прометеєм?

      прометей дістав для людей вогонь, за що був покараний. тобто образ прометея – приклад самопожертви. сучасний світ не позбавлений добрих людей і має своїх «прометеїв». бійці збройних сил україни, небесна сотня, волонтери. кожного з цих людей можна назвати прометеєм. вони пожертвували всім, заради своєї країни і мають право називатися героями.