Який з відрізків не є стороною многокутника PQRSTR​

невагомість - фізичний стан тіла,що є складовою частиною рухомої системи, якого воно набуває,коли прискорення системи дорівнює прискоренню сили тяжіння.

тренажер - пристрій,апарат для тренування.

катапультуватися - викидатися з літального апарата за катапульти.

лирикой тесно связанные юмористически-сатирические стихи в. cамойленка, тематика которых продиктована острым критическим отношением поэта к общественным и государственным порядкам царской россии и псевдопатриотизма украинской либеральной интеллигенции.

обобщенно-панорамная картина действительности возникает в сатире «эльдорадо» (1886), где автор, по выражению и. франко, «с несравненной меткостью рисует недостатка современного порядка». основное средство изобличения – сарказм, который вызывает у читателя горький смех: ведь он познает через кривое зеркало сатиры в оскорблении «пышной, свободной, счастьем гордой» страны эльдорадо трагическую реальность россии, скованной кандалами неволи, народной бедностью, социальной и национальной несправедливостью.

этот стих писателя пользовался неизменной популярностью среди студенческой молодежи своей острой разоблачительной направленности. начав произведение словами о далекой и счастливой стране, в. cамойленко завершает его словами о империи, населенной многими бесправными :

там живое племен всяких – престрашная мешанина, и за то того край зовется – русь единая, русь единая.

в «эльдорадо» применена форма сатирического куплета, которую в. cамойленко, опираясь на опыт, развил в украинской поэзии. законченность куплетной строфы дала ему возможность мастерски соединить в единую типизированную картину отдельные яркие штрихи, каждый из которых является завершенным образом в четкой авторской оценке. сатирический эффект достигается внезапным переходом от нарастающего пафоса мнимого восхваления «счастливого» жизни в эльдорадо к резкому снижению тона в заключительной строке куплета, где выразительно звучит гневный авторский голос. виртуозное мастерство поэта-сатирика, меткость его смеха оказываются в неожиданной и точной детали,

нет , она сильно заботелась о нем и он вырос

розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.термін «розстріляне відродження» належить єжи ґедройцю. вперше це формулювання з'явилося у листі єжи ґедройця до юрія лавріненка від 13 серпня 1958 року — як пропозиція назви антології української літератури 1917–1933 років, що її на замовлення ґедройця підготував лавріненко: «щодо назви. чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „розстріляне відродження. антологія 1917–1933 etc.“ назва тоді звучала би ефектно. з другого боку, скромна назва „антологія“ може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. що ви думаєте? » антологія «розстріляне відродження» з'явилася з ініціативи й коштом єжи ґедройця у бібліотеці паризької «культури» 1959 року й донині залишається найважливішим джерелом з історії української літератури того періоду.антологія представляє найкращі взірці української поезії, прози й есеїстики 1920-30-х рр. за це десятиліття (1921–1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в україні нараховувалося 5000 письменників).початком масового нищення української інтелігенції вважається травень 1933 року, коли 12—13 відбулися арешт михайла ялового і самогубство миколи хвильового, у недоброї пам'яті харківському будинку «слово».кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. тоді, «на честь 20-ї річниці великого жовтня» у соловецькому таборі особливого призначення за вироком трійки розстріляний лесь курбас. у списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були микола куліш, матвій яворський, володимир чеховський, валер'ян підмогильний, павло филипович, валер'ян поліщук, григорій епік, мирослав ірчан, марко вороний, михайло козоріс, олекса слісаренко, михайло яловий та інші. загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української нації.