Які дива відбувалися у будинку Герцогині? Відповідь будьласка

тема- зображення боротьби народу та роль митця - поета у ній.

ідея- засудження жорстокості та жадібності багатіїв, уславлення сміливості, волелюбності та непідкупності народу та тих, хто його надихає.

ми всі живемо у цьому світі заради на щось розраховуємо,шукаємо друзів,будуємо кар*єру,чимось не думаємо про наслідки усьго не думаємо про те,що ,навіть,сама дорога серцю людина може завдати удар ножем у забуваємо про те,що нам багато людей,нажаль, ємо посміхнутись потім ми ще задаємо питання "чому все так? я гіден(гідна)більшого! "але не так часто ми замислюємось : "якою повинна бути справжня людина"наприклад,я вважаю,що правжня людина повинна бути   чесною .також в справжній людині,на мою думку,повинна бути цілеспрямованість,адже справжня людина повинна дійти до мети котру вона перед собою поставила.справжня людина не має права брехати,адже насамперд вона буде брехатии не оточуюючим,а самій собі,що просто жалюгідно.людина з великої літери "л" повинна відстоювати своє слово та віддавати відповіть за свої вчинки

зараз стає все помітніше те,що всі якісь похмурі і весь час окутані занепокоєні своїми розумію,що тяжко,але завжди було тяжко,але ж скільки всього було пережито! хіба зараз прийшов час і,не

якби кожна людина хоча б трішки замислювалась над вище сказаним, то й життя кожного з нас і життя суспільства в цілому стало б кращим та більш повноцінним.

1)син приносить незадовільну оцінку.

2)мама його сварить.

3)бабуся розповідала онуку який в тебе батько був відмінником,ніколи не .

4)як діти любили ,він їх зацікавлював предметом.

5)хлопці любили вщипнути олю.посмикати за кіски.

5)толя вчипився в гіляку.

5)він сердився на зрадницю олю.

6)толя уявляв себе у власних мріях.

7)толик не любив .

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

митець прагне гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя. поет-філософ плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами. це, зокрема, спостерігаємо у творі «для вас, історики майбутні…» на відстані все здається більш простим, зрозумілим. тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив», не забували цього. показовим є те, що адресатами болючих рядків названо лиш «істориків майбутніх», а не сучасного авторові читача, і це зрозуміло, бо ці болі-страждання для євгена плужника, як доречно писав про це в. держдвін, — єдина дійсна життєва реалія, а все інше — лише «слів цвіла полова».

  збірка "дні", 1926