Написати продовження до оповідання Лось

мені дуже новела "лось". після прочитання її я глибоко задумалася. про те як ми люди відносимося до природи. до того що оточує нас. хлопчики з новели чинили правильно . мене вражає їх сміливість і благородність, коли вони ризикуючи своїм життям "зрадливу" кригу, незлякалися погроз браконьєра дядьки шпичака , а "подалися в заповідник,щоб заявити охороні" .в той час мене охоплює жах коли я думаю про таких людей як дядько шпичак. я підтримую авторський осуд зажерливості, жортокості шпичака відчутний у його поведінці . діти рятували лося , а він "присівши в виїмку" , насміхався над ними , а потім "шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги . я з призирством ставлюся до цього браконьєра , до його трусості коли він злякався за те що діти пішли заявляти охороні "його наче щось тіпануло, коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин". отже, ставлення людини до природи - це мірило людської моралі . справжня любов до рідної землі повинна бути не вища споглядальної  а й дійовою, спрямовоною на захист і примноження багатства рідного краю.

        масляна - це бешкетне й веселе прощання із зимою й зустріч весни. люди споконвіку сприймали весну, як початок нового життя й почитали сонце. на честь сонця пекли млинці. під час маслиниці гулянки тривали весь тиждень. жодне свято не проходило так весело й розгульно. по вулицях возили соломяну ляльку - масницю. під кінець масниці її спалювали, прощаючись так із зимою.

        8 березня - міжнародне свято боротьби жінок за свої права. 8 березня 1857 року кілька сотень робітниць текстильних та взуттєвих фабрик нью-йорка провели демонстрацію - вони вимагали 10-годинного робочого дня, поліпшення умов праці й однакової з чоловіками заробітної плати. з 1913 року 8 березня відмічають і на україні. але для багатьох людей це свято весни, любові до рідних мам і бабусь. в цей день прийнято дарувати весняніквіти всім жінкам і дівчатам.

повість ирій навчила мене тому , що людиною можна залишитися скрізь. якщо у тебе є душа , розум ,якщо ти живеш за законами моралі й добра , тоді не має значення , де  саме ти піднімеш голову до неба і будеш дивитися на зорі - в селі чи в місті.

люди, насправді, дуже часто сміються. причина сміху буває різна: чи твій друг розповів щось смішне, чи ти сам побачив чи почув, чи згадав. звісно, сміятися можна й без причини, але якщо ти у колі друзів, то вони завжди тебе підтримають.  і вже давно відомий факт, що сміх продовжує людське життя. головне, щоб він був щирий, від серця. хоча є й "поганий" сміх - над іншими людьми, над чиїмись проблемами. може й існує якесь задоволення від подібного, але коли ти стаєш жертвою глузувань, це все ж неприємно, правда?

мені подобається, коли люди щиро й з добротою посміхаються - тоді вони на очах стають гарнішими. дуже добре вміти посміхнутися й з своїх помилок, адже оптимістам завжди легше переживати негоду.