Твір-опис картини Сергій Брандт. Київ. Андріївський узвіз​

один із творів-казка, другий-вірш. твори відрізняються розмірами. у казці головним героєм є козак, а у вірші - маленький хлопчик. у казці змальовано більше подій, наприкінці герой відходить. у вірші червень тільки прийшов до людей.

коли я була ще зовсім маленька, мій тато взяв мене з собою на риболовлю. я, не довго думаючи, погодилася, адже для мене в цьому віці це було захоплюючою пригодою. коли ми приїхали до берега озера манич, тато став розкладати снасті, а я тим часом стала досліджувати мальовничий берег манич. папа захоплено розкладав вудки, милувався своїми блешнями і особливо не стежив за мною. у воді плавали мальки, які дуже моєму оку.я хотіла зловити одного і посадити в банку, щоб удома випустити в акваріум. підійшовши до самого краю берега, раптом під моїми ногами різко почала обвалюватися земля, і я з несамовитими криками сіла в воду. я не вміла плавати! захлинаючись, я кричала татові: "папа! папа! ! ". папа, почувши мій крик, пірнув за мною. мене все далі і далі від нього несло течією, я захлиналася і з кожною секундою втрачала надію на порятунок. мій батько був хорошим плавцем, і через деякий час наздогнав мене. тим врмени я була вже без свідомості (зі слів мого тата). він дотягнув мене до берега і почав відкачувати. коли я прокинулася, тато грізно сказав, що більше ніколи не візьме мене з собою на риболовлю.

род измени на свой.

рано утром пошли в лес.а вот и малинник: спелые и крупные ягоды висят на кустах. наташа и оля быстро наполнили ведёрки, они стали игорю.вдруг в кустах девочки увидели медвежонка.

сейчас 21 век и часть молодежь кидает ввызов жизни. мы хотим показать, что можем все не смотря на различные трудности которые она нам дает. черные полосы в нашей жизни - это словно вызывающий крик жизни: "ну что? а с этим справишься? ". многие люди ломаются, не хотят продолжать то что начали, теряют но это не правильно! на то нам и это испытание, хотят что б мы стали сильнее, умнее. не нужно опускать голову, а даже наоборот, продолжать идти по жизни с улыбкой, с уверенностью в себе. нужно продумывать тщательно каждый шаг, и смотреть в перед. если не попытаешься, ничего не получиться. в нашем обществе сейчас прогресирует мода на безразличие. люди стали жестокими и перестали замечать чужое более того им даже предостовляет удовольствие причинять друг другу боль. а ведь все наоборот, нужно обьеденяться. стать дружными, поддерживать друг друга.ведь самое главное то какой вызов тебе кинет жизнь, как ты ответишь на него.