3. Дати відповіді на питання (кожна правильна відповідь 0, 5 б.)* у робочому зоши
Літературний лабіринт (правильні відповіді до лабіринту можна перевірити на
наступному уроці)
1. Події в повісті "Дорогою ціною" відбуваються...
2. За жанром “Дорогою ціною” –
3. Кого Остап порівнює з волом?
4. Хто був "молодий безвусий парубок", що стрівся Остапу?
5. Хто наказав "залазити в комиші, скласти клунки і бути напоготові"?
6. Що сталося з Остапом на кордоні?
7. Заклятим ворогом Соломії стає...
8. Кому належать слова: “Коли не влучив, тікай собі з Богом"?
9. Що відігнало вовка від пораненого Остапа?
10. У кого прихисту Соломія з пораненим Остапом?
11. Хто приходить в мареннях до Остапа?
12. Хто мав "пам'ятку від пана", "дарунок від москаля", був "кругом латаний"?​

1. страшне весілля

2.ой битим шляхом килиїмським, ой диким плем ординським..

3.служниця в султанській палаті

4.і зачалася боротьба невольниці з паном трьох частин світу

5.в парку ільдіз-кіоску

6.перша подорож на прощу роксоляни

7.гаддж роксоляни

кожна людина спроможна керувати своїми емоціями, душевним станом. у всіх є право вільно висловлювати думку. хоча, у драмі кальдерона"життя-це сон", сехісмундо був обмеженим цим правом, живучи у в"язниці.він не мав власної думки, а лише піддавався громадській думці, через що він і став жорстоким по відношенню до оточуючих. його переповнювало почуття помсти, помсти батькові за тяжку долю. хоча наприкінці твору ми бачимо, як сехісмундо суттєво змінюється на кращу сторону, стає шляхетним. і тут ми розуміємо, що йому вдалось приборкати того звіра, що сидів у його душі.  у сучасності ми навряд зустрінемось з такою ситуацією, тому що люди мають більше прав, і тому вони вільно висловлюють думки, без ніяких ущемлень. приборкати у собі звіра-означає контролювати свої емоції, перебувати у гармонії зі своїм внурішнім світом.тож, слід діяти обдумано,перед тим, як щось зробити.

чем быстрее ты что то делаешь,тем не качественней это получается.

так и в пословице,поспешишь-сделаешь неаккуратно

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

митець прагне гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя. поет-філософ плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами. це, зокрема, спостерігаємо у творі «для вас, історики майбутні…» на відстані все здається більш простим, зрозумілим. тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив», не забували цього. показовим є те, що адресатами болючих рядків названо лиш «істориків майбутніх», а не сучасного авторові читача, і це зрозуміло, бо ці болі-страждання для євгена плужника, як доречно писав про це в. держдвін, — єдина дійсна життєва реалія, а все інше — лише «слів цвіла полова».

  збірка "дні", 1926