Образи українського бійця й словачки Терези, у новелі Олеся Гончара "Модри Камень"

щойно була літня гроза: спалахували блискавки, гримів грім, падав важкий рясний дощ, хилилися віти дерев.

аж ось усе змінилося, стихло. повітря стало прозорим і легким. визирнуло сонечко і освітило землю, а йому назустріч порозкрівалися квіти. повиходили гуляти діти, радісно бавляться в теплих калюжах. все навкруги стало виглядати свіжим, щойно умитим.

люди і природа посміхаються одне одному.

звірі стали дивувати

на все горло тут гарлати

на паркані півні - готи

кіт виспівуває ноти 

мені тринадцятий минало

як всіх птахів у нас не стало

звірі лишень грались в жмурки,

а від яєць нема й шкарлупки.

ще й сорока прилетіла

і мороки наробила 

знову звірі посварились

дуже сильно так втомились

припинили галасувать

і дали мені !  

нет абсолютной свободы ни у кого, даже если они, бия себя в грудь, это. человек зависим от работы, от семьи, от друзей, даже от любв, т. как он социальное существо. помните слова? жить в обществе и быть свободным от общества нельзя. относительная свобода существует у людей сильных духом, могущих пойти напролом, но такие люди вечно гонимые

1. шлях олега до школи.

2. пригода на ковзанці.

3. урок малювання.

4. примирення з федьком.

5. дід прокіп.

6. "чому про мене кажуть дивак? "