Прокоментуй яу ти розумієш слова:Нащо крилатим грунту. під ногами?

Нащо крилатим ґрунт під ногами?  

   "А й правда, крилатим ґрунту не треба.

                     Землі немає, то буде небо."

                                                                                                (Ліна Костенко)

    Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія... 

     Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!

P.S. Ґрунт – згідно правил української мови, якщо мова йде про “землю”, то слово пишетеся з літерою “ґ”. 

                                                  лебідь, щука і рак

                                            у товаристві лад – усяк тому радіє.                                          дурне безладдя лихо діє,                                          і діло, як на гріх,                                          не діло – тільки сміх.

                                          колись-то лебідь, рак та щука                                            приставить хуру узялись.                                        от троє разом запряглись,                                        смикнули – катма ходу…

                                              щó за морока? щó робить?                                         а й не велика, бачся, штука, -                                      так лебідь рветься підлетіть,                                      рак упирається, а щука тягне в воду.

                                      хто винен з них, хто ні – судіть не нам,                                                      та тільки хура й досі там.

коли я прочитала вірш в.бичка "ти думаєш, деревам не болить? ", у мене він викликав почуття жалю до природи. яка вона незахищенна від людської і, нахабства, малодушшя. ми отримуємо від природи все: корисні копалини, чисте повітря,що  так необхідне для нашого життя, овочі та фрукти, затінок в спеку. так давайте же берегти та любити природу, бути вдячними їй за наше життя.