буду
уявіть себе адвокатом многогрішного (тигролови) на суді. складіть і запишіть промову на захист головного героя твору.

хуха-моховинка була лісовою, боровинкою хухою. у старому бору спонвіку жив увесь її рід. вона була наймолодшою серед хух. пухнаста, як мох, тільце врите довгою вовничкою, тільки мордочка, як садова квіточка, та лапки, рожеві зісподу, були голенькі. колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з’являлася. моховинку дуже любили в родині, і -не тільки за те, що наймолодша, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна і роботяща. моховинка сама зробила собі хатинку між корінням великої сосни: позатуляла всі дірки та щілини сосновими галузками і м’яким зеленим мохом.

странно но если мне не изменяет память,то 77 дней! просто я помню что было интересное число

тільки заграло барвами літечко, як юркові знову довелося повернутися до села. здається, він сповна осмислив своє байдуже та пихате ставлення як до природи, так і до людей. щоб випривитися в очах інших дітлахів, батьків, а головне у власних, він старанно виховував у собі почуття любові, злагоди, милосердя. хлопцю це добре вдавалося. товариші пробачили його, вони і не знали яким веселим та люб*язним може бути юрко. 

коли я прочитала вірш в.бичка "ти думаєш, деревам не болить? ", у мене він викликав почуття жалю до природи. яка вона незахищенна від людської і, нахабства, малодушшя. ми отримуємо від природи все: корисні копалини, чисте повітря,що  так необхідне для нашого життя, овочі та фрукти, затінок в спеку. так давайте же берегти та любити природу, бути вдячними їй за наше життя.