Ть написати чотири твори невеликі за обсягом, теми в фоткі

хто співає, той журбу проганяє

ця приказка відома ще з козацьких часів, коли пісня набула особливої пошани в україні. продовжуючи добрі вітчизняні традиції, проганяти сум із сердець глядачів зважилося майже 2 десятки учасників. репертуар співаків був різноманітним: від народних пісень до рок-н-ролу. до речі, в останньому з названих жанрів презентував свій виступ данило драчов – племінник костянтина проценка, помічника начальника гу мнс україни в черкаській області з питань взаємодії зі змі та зв’язків із громадськістю. у свої 15 років данило неодноразово ставав лауреатом обласних конкурсів, і це попри те, що «стаж» професійного співу у нього поки ще незначний – усього 3 роки. втім, хлопець не спиняється на досягнутому і сміливо йде співочою стежкою далі. особливо ж пишається тим, що брав участь у всеукраїнському змаганні співаків „акорди хортиці”, що і визначило для данила чільне місце співу в житті. і дарма, що в огляді талантів рятувальників він виступає поза конкурсом. головне, за його словами, – це задоволення від власного виступу і бажання розважити глядачів у залі. і це йому вдалося. зацікавлена вже першим виступом, публіка вже з нетерпінням очікувала продовження концерту. наступний номер – українська пісня „розпрягайте, хлопці, коней” у виконанні юного козака в смушевій шапці, вадима бойка, не залишила байдужим нікого з присутніх. дзвінкий голос малого співака гармонійно поєднався з театральними здібностям, і загалом вийшла весела сценка з життя працьовитих українців. цікаво, що з часу першого огляду-конкурсу 6-річний «козак», хоч і підріс ось іще на рік, зберігає своє звання наймолодшого учасника. втім, не в цьому полягає успіх виступу хлопчини, а в його дитячій щирості та шляхетній меті. адже пісня присвячена татові вадима – олегу бойку, старшому пожежнику сдпч-1 черкаського міського іння, який разом із багатьма іншими вогнеборцями на разі виконує свій бойовий обов’язок, гасячи пожежі на драбівських торфовищах. можна помітити, як після виступу маленький козак міцно стискає мамину руку. він сумує за батьком і чекає на його повернення з таки справді героїчної роботи. співочою зіркою «засіяла» і 11-річна аліна тарасюк – донька володимира тарасюка, командира відділення ппч-2 монастирищенського райвідділу. ця дівчинка, до речі, незадовго перед оглядом-конкурсом брала участь у відборі до всеукраїнського конкурсу „україна має талант”. і, хоча результати виступу вона поки що знає, гучний народний голос уже зробив аліну відомою, а її улюблену піснею „віночок” – новим хітом. юна співачка говорить, що народні пісні їй подобаються з того часу, як тільки почала співати, бо вони описати красу рідного краю і краще усвідомити себе як українку. а тато аліни наголошує на заспокійливому ефекті співів: будь-яка втома тікає, якщо навздогін їй співає донька. ось і виходить, що володимир тарасюк завжди сповнений енергії, щоб прийти на людям. усіх юних учасників конкурсу головне іння заохотило м’якими іграшками: пухнасті тваринки були одягнені у символічні червоно-білі рятувальні круги. а от переможницею у жанрі вокалу стала ірина медведєва, сестра помічника начальника по роботі з персоналом драбівського райвідділу, чия палка пісня буквально зачарувала глядачів. тож не дарма кажуть про нашу державу, що вона співоча. поряд із тризубом, вербою та гілкою калини в серцях українців є місце і для пісні.

жилидві сестричкибілочки.вони разомзаготовлялигорішки.а взимкувонипочалиїсти.однабулкасказалащоябільшезібраланіж ти.івони ззицьогопосорелісь.йшламимолисицяі запиталащо висорітесь.вонисказалищогоріхи неподілили.вонасказалачоне требахапатися.іпомірялаїх

в цих двох творах описується липень , в першому його краса , а в другому він сам є в дійових особах

епітет — це засіб художньої образності, який підкреслює суттєву властивість певного предмета, явища, йому поетичної яскравості, індивідуалізуючи його.

порівнянням (лат. comparatio) називається словесний вираз, в якому уявлення про зображуваний предмет конкретизується шляхом зіставлення його з іншим пред­метом, таким, що містить у собі необхідні для конкретизації уявлення ознаки в більш концентрованому вияві.

метафора - це перенесення назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними. на­приклад: вушко чашки, голівка часнику, ріка спогадів, во­гонь почуттів, час біжить, сонце усміхається, ліс спить. різновидом метафори є метафоричний епітет - художнє означення, яке образно характеризує якийсь предмет чи явище. наприклад: блискуча відповідь, колючий погляд, золоті руки, солодкі мрії.

гіпербола (перебільшення) – словесний зворот, у якому ознаки описуваного предмета подано в перебільшеному виді з метою звернути на них особливу увагу читача.

гіпербола (в перекладі з грецького - перебільшення) - це стилістична фігура, або художній прийом, який полягає в навмисному перебільшенні деяких властивостей зображуваного предмета або явища для створення більшої виразності і, відповідно, посилення емоційного впливу від них. гіпербола може проявляти себе в кількісному перебільшенні (наприклад, «ми не бачилися сто років») і втілюватися в образному вираженні (наприклад, «ангел мій»). це художній засіб виразності можна назвати тропом, так як гіпербола - це тільки перебільшення, вона лише виділяє, підкреслює ті чи інші властивості предмета чи явища, не змінюючи їх образного змісту.

анафора — єдинопочаток, повторення на початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів, синтаксичних конструкцій; -це єдинопочаток; одна з риторичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.

чому я так чому любов до тебе ві чому тебе забути я не в скажи мені, о милий! (маша ришитюк)

рефрен (від французького слова, що означає "повтор") — повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків наприкінці строфи або групи строф. у пісні називається приспівом. у прозових творах рефрен — це фраза, яка повторюється час від часу, щоб наголосити певну думку, звернути на неї особливу увагу. чи я в лузі не калина була,

чи я в лузі не червона була?

взяли ж мене поламали

і в пучечки пов'язали —

така доля моя!

гірка доля моя!

чи я в полі не травиця була,

чи я в полі не зелена росла?

взяли ж мене покосили

і на сіно посушили!

така доля моя!

гірка доля моя!

чи я в полі не пшениця була,

чи я в полі не зерниста була?

взяли ж мене та й

і в снопики пов'язали —

така доля моя!

гірка доля моя!