Які важливі питання про стосунки між людьми порушує і франко в казці фарбований лис?

прокинувшись від сну, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. 1 мені легко на душі, я щасливий. бачу неправду, бачу зло — і мені погано, я відчуваю себе нещасливим. якби всі люди на землі оновили б свої душі, стали б справедливими, чуйними — світ став би зовсім іншим. ніхто б нічого не крав, ніхто б нікого не вбивав, тільки правда йшла б попереду, а ми всі йшли б за нею. отоді я був би дуже щасливий. боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. я відчуваю себе тоді нещасливим. чи багато чого людині в житті треба, щоб бути щасливою? приголубила бабуся, поцілувала перед сном — і я засинаю, і мені так хороше, відчуваю я себе цілком щасливим.бути щасливою людиною — це значить володіти щастям. а що таке щастя? щастя — це почуття повного задоволення. з цього виходить, що щастя — це стан людини. а, як відомо, стан вічний не буває. значить, повністю і завжди щасливої людини не буває. але ж інодія відчув себе щасливим третього жовтня. у цей день я святкував свій день народження. рано-вранці по телефону мене поздоровив мій куратор. коли прийшов до колежу, то отримав багато поздоровлень і подарунків від однокласників. після колежу поїхав додому, а хата повна гостей. у цей день я отримав три телеграми — мене вітали друзі, які живуть далеко і яких я не бачив кілька років. мене поздоровляли сусіди, і я відчував у цей день той самий стан, назва якому — щастя. може, завтра, через місяць чи через рік все зміниться. але не будемо заглядати далеко вперед.я розповів про почуття щастя на прикладі одного дня. певен, що будь-яка людина гідна щастя. але воно не приходить само по собі, до нього треба вперто йти. кожна людина уявляє його по-різному. але щастя залишається щастям і його вистачить на всіх. так будьмо всі щасливі!

устина мала важке дитинство: «ватька-матері не зазнаю: сиротою зросла я при чужині, у людях». відколи у десятирічному вщі йі взяли до панського двору, вона нічого окрім цілоденної, праці й не бачила. особливо нестерпним життя устини стало після приїзду панночки-інститутки, до якої її приставили покоївкою. устина зазнала багатьох знущань і від старої поміщиці, і від молодої, але це не зломило її життєлюбності і веселої вдачі: «було мене й б'ють (бодай не згадувать) — не здержу серце, заплачу, а роздумаюсь трохи — і сміюся». устина прагне волі та вірить у краще майбутнє. «любо на волі дихнути», — така думка устини проходить через усю повість. життя кріпачок у старої поміщиці було важким: кожного дня праця в «дівочій», постійна лайка від старої поміщиці, а нерідко — бійка. з приїздом панночки в маєток життя стало ще нестерпнішим. особливо багато лиха зазнала устина, коли інститутка обрала її собі за покоївку: «прийду було її вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся! заплітаю коси — не так! знов розплітую та заплітаю, — знов не вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, — чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! ». постійні утиски та знущання залишила свій відбиток у душі устини, виробивши в неї терпеливість і покірність, але разом з тим, і ненависть до панів. одного разу інститутка ледве не задушила устину: «я тебе на шматки розірву! задушу тебе, вона мене, як схопить за шию обі руки холодні, як гадюки», марко вовчок через устину висловила власне ставлення до гнобителів і цим кинула докір інституту «благороднихдівиць»,якнйне давав своїм вихованкам справжніх знань, освіти, не виховував рис благородства: «чого там панночки нашої не навчено! а найбільш, бачся, людей тумашіти! ». устина виросла серед чужих людей, тому вона добре розуміє чуже горе, співчуває своїм подругам. вона добра, лагідна дівчина. коли катря запитує устину, яка з себе молода пані, та відповідає правдиво: «недобра». устина здатна на глибокі почуття, щиро кохає прокопа, вле в умовах кріпосництва їх одруження не принесло щастя. дівчина солідарна зі своїм чоловіком прокопом, з катрею і назаром, поділяє їхні думки і настрої. її наділено тонким розумом. устина є виразником народної мудрості: у мові устини багато прислів'їв («уродись, кажуть, та і вдайся», «журбою поле не перейдеш»). устина — віддана дружина. коли пани віддали прокопа у москалі, до києва разом з ним виїхала й устина. її життя в місті трохи покращало, бо вона вже не залежала від панів і сама заробляла гроші для родини. коли прокіп пішов з військом у похід, устина живе про нього, вірою в краще майбутнє. образ є дещо узагальненим образом жінки-кріпачки із багатьох інших творів марка вовчка.