Пафос твору - всі ті високі почуття, натхнення, душевне піднесення, викликані певною подією, явищем, ідеєю. вони (емоції) продиктовані, по суті, внутрішніми переконаннями і станом самого автора. у пафосі емоційна напруга й думка єдине гармонійне ціле і становлять душу художнього твору.отож,твір пройнятий трагічний пафосом,плачевним настроєм,бо "чумаченько вмер".пафос втілений у 2 останніх стовпчиках: — ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч правую руку! — ой рад би я, моя мила. хоч обидві подати: (2) насипано та сирої землі. що не можу підняти.
Спасибо
Ответ дал: Гость
двох онуків дід старий посадив на руки та й розказує казки слухають онуки. раптом менший запитав: - а скажіть, дідусю, ви ходили в перший клас? - та ходив, павлусю. - от був номер! - малюки сміхом залелися, - як до школи ви прийшли з бородою й лисі.
Ответ дал: Гость
1. вітання ірини семенівни.
2. новий предмет - зоологія.
3. порада вчительки.
4. віра семенівна дає завдання на літо.
5. розмова між друзями.
6. хлопці їдуть до бабусі.
якщо план занадто великий, можеш деякі пункти упустити.
Популярные вопросы