Пафос твору - всі ті високі почуття, натхнення, душевне піднесення, викликані певною подією, явищем, ідеєю. вони (емоції) продиктовані, по суті, внутрішніми переконаннями і станом самого автора. у пафосі емоційна напруга й думка єдине гармонійне ціле і становлять душу художнього твору.отож,твір пройнятий трагічний пафосом,плачевним настроєм,бо "чумаченько вмер".пафос втілений у 2 останніх стовпчиках: — ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч правую руку! — ой рад би я, моя мила. хоч обидві подати: (2) насипано та сирої землі. що не можу підняти.
Спасибо
Ответ дал: Гость
грищук броніслав антонович - написав такі оповідання та повісті: «білий птах», «вечірні поїзди», «колія», «звуки гармоні», «кинджал милосердя», «колискова для гладіатора», «блюз у джазових тонах», романи: «станція сподівань», «поділля — колиско і доле», «танець на пуантах», «зелений борщ для принцеси», поетичноу збірку «античний гондольєр».
Ответ дал: Гость
істинні- це ті, які завжди відображають добро, щастя, радість.
Популярные вопросы