Пафос твору - всі ті високі почуття, натхнення, душевне піднесення, викликані певною подією, явищем, ідеєю. вони (емоції) продиктовані, по суті, внутрішніми переконаннями і станом самого автора. у пафосі емоційна напруга й думка єдине гармонійне ціле і становлять душу художнього твору.отож,твір пройнятий трагічний пафосом,плачевним настроєм,бо "чумаченько вмер".пафос втілений у 2 останніх стовпчиках: — ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч правую руку! — ой рад би я, моя мила. хоч обидві подати: (2) насипано та сирої землі. що не можу підняти.
Спасибо
Ответ дал: Гость
кожній людині мила своя сторона. на рідній землі людина почувається господарем. тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. на чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. їй не вистачає тепла рідного дому, друзів. лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі. любіть свій рідний край,свою землю! тому і кажуть в народі: "для мене ж той край найкращий,де виросли крила мої"
Ответ дал: Гость
1. страшне весілля
2.ой битим шляхом килиїмським, ой диким плем ординським..
3.служниця в султанській палаті
4.і зачалася боротьба невольниці з паном трьох частин світу
Популярные вопросы