Скласти письмову порівняльну характеристику «трьох жмутків» (за збіркою і.франка «зів’яле листя»)

у житті українського народу пісні займають окреме місце. українські пісні надзвичайно мелодійні, в них поєднується пісенність української мови та чарівність мелодії. українські народні пісні складалися протягом багатьох століть. вони розпові про цілі епохи в історії українського народу. в них йде мова і про мужніх завзятих козаків, які боронили українські землі від загарбників, і про тяжкі випробування, які випадали на долю українського народу , і про велич української нації. розпові пісні і про повсякденні явища, про кохання, про нещасливу долю окремих людей.з пісень ми дізнаємся , як жили наші пращури. український народ вкладав у пісню глибоке значення, обовязково відбивав у ній якусь подію. і тому пісні треба знати , бо в них історія українського народу.

  сільський хлопчина, що виростав на лоні при­роди, під опікою люблячих батьків, змалку привчений до праці, з радістю йде до школи («грицева шкільна наука»). вже на першому уроці вчитель «потягнув його за понятливість різкою по плечах». а далі щоденна бійка, безглузді методи навчання зовсім вбили в хлоп­ця інтерес до шкільної премудрості, перетворили його на переляканого, забитого «тумана вісімнадцятого». після року навчання «гриць вертав додому якраз та­кий мудрий, яким був перед роком». з усієї шкільної науки виніс він лише безглузде «а баба галамага».

воля душі – це абстрактне явище, це порив бажання  людини до нових, чистих та прекрасних висот, без богемного бруду та отруйно „рожевої” фальші, які вичікують у кожному темному провулку нашого необізнаного та небезпечного життя.

воля душі – це ривок до небес, це пристрасна ейфорія людських почуттів, емоцій, переживань, вражень. вони невпинно, ніби в ритмічному танку: то поєднуються, то розділяються, то притягуються, то знов, відштовхуються.

бажання соломії бути вільною, разом з остапом , а не кріпачкою :

  «він озирнувся: прискорюючи ходу, подорожній махав на нього рукою, бажаючи, очевидячки, спинити його. що за мара? першою думкою в остапа було тікати. але зваживши, що поки він один на один - жахатися нічого, остап зупинився, очікуючи й вдивляючись у подорожнього. тому, очевидячки, було пильно, бо, не вдовольняючись прудкою ходою, він інколи пускався бігти, придержуючи свої клунки на плечах, і вже за чверть години остап міг розгледіти його струнку постать. був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком, остапові було чудно, що парубок немов осміхався, але коли той наблизився і привітався до нього, остап із несподіванки скрикнув: —      соломіє чи ти здуріла? »

«які там скоро ти пішов, я як стала на човні, так і задубіла. холодна, холодна, мов далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє пропадай воно все іду і я світ за очі вже ж за тобою хоч серцеві легше »

2.краса соломії :

«соломія нагнулась і зазирнула до кринички. звідти глянуло її свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся, що під час сну повисмикувалось із-під очіпка.»

«чорні буйні коси впали їй на плечі й вкрили їх нижче пояса.»