Мої враження від прочитання твору т . шевченка заповіт (невеликий твір )

весною береза на тоненьких,гнучких вітах з являются ніжні серцеподібні листочки,а потім квітки зібрані у сережки.білі стовбури з чорними смужками,від розтріскання кори-тече сік березовий,трохи солодкуватий на смак.береза немов плаче від зустрічі з весною- так вона її зустрічає.друзі ,бережіть білокору красуню!

одного кольору земля і мокре небо. просвітку поміж хмарами нема. все сіре-сіре, ніби так і треба, це пізня осінь, та ще не зима. ще сон холодний не стулив повіки, зітхає вітер в голому гіллі. набрякли сумом потемнілі ріки, сон горнеться до чорної землі. ось-ось земля засне, і затвердіє, і спатиме так міцно до а поки що осінній дощик сіє, гіллям хитають голі ясени. застигло все в якімсь чеканні дива, щось має бути, але ще нема. та скоро прийде біла і красива, морозна й сніжна, чарівна зима.

велика чорна хмара вкрила небо.незабаром почався перший осiннiй дощ.на дворi нема нi одноi людини.пiд вагою, ще теплих крапель, жовтий лист впада пiд ноги.природа, залита сльозами дощу, надиха на останнi спогади про лiто.

сказати своє слово може той,хто уміє слухати і може бути почутим.