взагалі ця строка з вірша тараса григоровича шевченко.
мені однаково, чи буду
я жить в україні, чи ні.
чи хто згадає, чи забуде
мене в снігу на чужині –
однаковісінько мені.
в неволі виріс меж чужими,
і, не оплаканий своїми,
в неволі, плачучи, умру,
і все з собою заберу,
малого сліду не покину
на нашій славній україні,
на нашій – не своїй землі.
і не пом'яне батько з сином,
не скаже синові: “молись,
молися, сину: за вкраїну
його замучили колись”.
мені однаково, чи буде
той син молитися, чи ні…
((та не однаково мені, ))
як україну злії люде
присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять…
ох, не однаково мені.
Спасибо
Ответ дал: Гость
у ранній творчості павло тичина оспівував духовне і національне відродження українського народу, його волелюбність і державотворчу роль, а у пізній творчості він оспівував комуністичну партію.
Ответ дал: Гость
у казці і. я. франка розповідається про долю головного героя — лиса микити. це справжнісінький собі лис, який усе своє життя займається крадіжками. він був дуже хитрий, тому обминав усі небезпеки. тільки одного разу його майже впіймали. пощастило микиті врятуватися: він сховався у діжці з фарбою. тільки після цього він став фарбованим. спочатку ми бачимо, що з цього лис микита навіть отримав користь. звірі обрали його царем, кожного дня годували, бо боялися дивного звіра. правда фарбованого лиса була така: «хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи! »
Популярные вопросы