Половецькому юнакові про рідну землю нагадало чарівне степове євшан-зілля. українці, які не зі своєї волі ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку, часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край: вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.узявши за сюжетну основу легенду з галицько-волинського літопису про те, як князь володимир мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана, м. вороний створив цілком оригінальний художній твір. володимир мономах залишив хлопця на чужині, в києві. за гарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і батька. але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля. але умовляння не діють, навіть пісні (ані про волю половецьку, ані материна колискова! ) не справляють враження на сина половецького хана.
Спасибо
Ответ дал: Гость
княгиня i рабиня мандруючи понад старим днiпром свiтанками, удень i вечорами, вночi, пiд чистим зоряним шатром, перед вогнем, що руки грiв теплом, я думкою летiв через тумани. туди, в минувшину далеких днiв, коли дiди, забутi й незабутнi, уперше стали мiж високих гiр, оглянули широкий виднозiр, за поколiння дбаючи майбутнi. трудилися у потi своїх чiл, орали землю, ставили оселi, воздвигли городи i частокiл i в клопотi буденних трудних дiл сади садили, будували села. сварилися, бо рiд iшов на рiд i плем'я кров братерську проливало, на князя князь iшов, i був розбрiд, i знов був мир, за рало брався рiд, русi знамена сонце читати далі
Ответ дал: Гость
сьогодні в україні 60% населення – малозабезпечений клас. сюди входять наймані працівники, пенсіонери, студенти та інше. 35% населення – «середній клас». я ставлю середній клас в лапки. чому в лапках бо це пародія на середній клас розвинутих країн. сюди входять приватні підприємці від кіосків на ринку до тих які мають фінансовий оборот не більше мільйон гривень.
Популярные вопросы