Чому повисть мынулых лит важается документом и художним твором

  одного зымового дня мы пишлы у парк.

  у парку булы били-пребили дерева та билый-пребилый сниг.а ще там був дытячый майданчык.

  на дытячому майданчыку було багато дитей.одни из ных каталыся на санчатах, а одна дивчынка катала свого песыка.други на лыжах.а деяки навить на сноудборди.а мы выришылы злипыты сниговыка.я почав (почала) скатуваты голову.

  дуже гарный выйшов сниговычок.

  але настав вечир, и нам було потрибно йти додому.мы сказалы сниговыку:

-до побачення.не сумуй без нас!

зимняя вы произнесли эти слова, и что предстало перед мысленным взором? может быть, тишина и спокойствие, лёгкий, уютный снег, полная луна и россыпь звёзд по иссиня-чёрному небу? а может быть, метель за окном, вихрь снежных хлопьев, сумасшедшая пляска духов природы и единственная тихая пристань – дом, свеча на

сьогодні в україні 60% населення – малозабезпечений клас. сюди входять наймані працівники, пенсіонери, студенти та інше. 35% населення – «середній клас». я ставлю середній клас в лапки. чому в лапках бо це пародія на середній клас розвинутих країн. сюди входять приватні підприємці від кіосків на ринку до тих які мають фінансовий оборот не більше мільйон гривень.

1. високий кремезний чоловік з стрункою статурою та строгим поглядом.

2. він уже не міг працювати в полі та полювати на звірів, але все одно залишався дуже сильним: пасіка,сад,луки - се була його робота.

3. найбільше поважали захара беркута за його ліки.

4. "життя доти має вартісь, доки чоловік може іншим" - ці слова, були золотою ниткою в його житті.

5. він був найстарший в усій тухольскій громаді.

6. захар беркут був багатий цінним життєвим досвілом.

більше не можу нічого