та, незважаючи на красу цього краю, недоля рано спіткала волелюбний народ землі руської. монголо-татарська неволя лягла важким тягарем, навіки поставила йому болюче тавро. і не дивлячись на всі перешкоди, що завжди горою ставали на дорозі, народ український утворив своє власне життя, свою державу. тільки в згуртованості, в праці і єдності здобули перемогу над завойовниками мешканці села тухля, яке знаходилось серед карпатських гір у квітучій долині. і.франко у повісті «захар беркут» змальовує тухольську громаду вільною і незалежною. всі мешканці цього села жили мирно і дружно, складали єдину трудову громаду. серед них були найстарші і найдосвідченіші.
захар беркут – найстарший віком у тухольській громаді звиш 90-літній старець. незважаючи на глибоку старість, він був ще сильний і кремезний чоловік, багатий досвідом життя і знанням людей. захар беркут навчав односельчан жити «згодою» і дружністю. «доки будете дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас», - говорить старий беркут.
в образі захара беркута і.франко найповніше змалював вірного сина своєї батьківщини, мужню, чесну, сміливу і працьовиту людину, яка стає на захист своєї громади.
віки український народ йшов під важким тягарем недолі, часто стомлений падав на тернистім шляху, проте ніколи не спинявся, а все прямував вперед та вперед.
перегорівши, як криця, як золото у вогні, виходить народ сьогодні із мук та неволі міцним та дужим, талановитим та тямущим. бо наш народ український – це той казковий велетень,що коли його надвоє – то й сили ставало вдвоє, коли його далі – то сила все росла та росла, все на ворогів з боєм йшла.
Популярные вопросы