Твір захар беркут. іть будьласка. вихід із котловини знаходився?

я думаю що у дворі захара беркута

коли я прочитала вірш в.бичка "ти думаєш, деревам не болить? ", у мене він викликав почуття жалю до природи. яка вона незахищенна від людської і, нахабства, малодушшя. ми отримуємо від природи все: корисні копалини, чисте повітря,що  так необхідне для нашого життя, овочі та фрукти, затінок в спеку. так давайте же берегти та любити природу, бути вдячними їй за наше життя.

сьогодні погожий весняний день. ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. я поспішаю додому, поспіхом портфель і вітаюсь з бабусею:

  - добридень, бабусю (ім я)!

  - добридень, онуку(онучко)! як справи у школі?

  - все добре. я піду на вулицю гуляти з друзями.

  - а що стосовно уроків? знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?

  - ні, я швиденько, обіцяю!

  - гаразд.а чи не міг би ти подати мені окуляри? вони лежать на тій поличці так хочеться почитати книжку!

я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.

  - звичайно! тримай!

  - дякую! не барися на вулиці.

радісно цілую бабусю! як чудово, що вона в мене є!

  - а знаєш що? давай я разом з тобою почитаю? я не поспішаю.

  - із задоволенням!

як приємно бути корисним для оточуючих!