Яке значення має слово дунай в усній народній творчості

розлив во­ди, взагалі велике її нагромаджен­ня («ой за горами вода дунаями. ой там козаченько коня напу­ває»); раніше дунаєм звалося будь-яке водоймище, оскільки саме слово (точніше його корінь, спіль­ний для інших назв рік — дон, до­нець, дніпро, дністер) означає воду взагалі; у «слові о полку ігоревім» дунай — це річка взагалі, вода: «на дунаї ярославнин голос слишиться», «дівиці поють також на ду­наї»; те саме бачимо і в народних піснях;

"україно! ти для мене диво! і нехай пливе за роком рік, буду, мамо горда і вродлива, з тебе дивуватися повік. "

так казав один з українських письменників. україна багата своїми патріотами ! відомими людьми ! вони: шевченко, українка, ота ж руслана та клички - люблять свою державу, свою рідненьку неньку. україну я люблю за те що вона моя батькивщина, за те що я народився на її землі, що я громадянин саме ціеї сильної держави! україна багата не тільки відомими людми а ще й своєю родючою землею, корисними копалинами, рідкісними рослинами вона гордиться своїми портами і тваринницьким світом. я пишаюся своєю державою і дуже її люблю. я її є за що любити!

        для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

      у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

                                          краще в ріднім краї милім

                                          полягти кістьми,сконати

                                          ніж в землі чужій,ворожій,

                                          в славі й шані пробувати.

      у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

                                          де ж того євшану взяти,

                                          того зілля-привороту,

                                          що на певний шлях направить,-

                                          шлях у край свій повороту? !

      роздумуючи над  поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

      ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

                                          за честь і правду все віддай,                                          коли ти любиш рідний край!

      я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.