Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — в цім було щось принизливе. вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки. до того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування. взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. ніби цим чогось досягнеш, крім батога. а справді, кому й що доведеш? тільки собі гірше зробиш. краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким.
Спасибо
Ответ дал: Гость
зрада це як в вайне береш и периходиш на чужой бок.
Ответ дал: Гость
вірш написаний 1919р.
жанр: сонет, філософська лірика
тема: любов до природи й людини, всього живого і красивого.
ідея: автор показує радість життя та його неповторність.
основна думка: треба пройти догий шлях щоб зрозуміти та відкрити для себе "солодкий світ".
Популярные вопросы