Скандальна жінка, феміністка-піонер української літератури написала книгу, у котрій, як на мене, багато чого від неї особисто. вона хотіла бути вільною від умовностей світу, жити, як їй заманеться, і саме про таких героїв писала. символічно, що повість присвячена тарасові шевченку, який теж так хотів бути вільним і так мало був таким. мені здається, це один із небагатьох творів української літератури, у якому настільки органічно відтворено саму суть кріпацтва: ти не маєш жодних прав, цілковито залежиш від волі панів і - може, ще гірше - панн. особливо, коли вони, як наша інститутка, - примхлива, егоїстична, лукава злюка. і пішло шкереберть не одне подробнее на livelib.ru:
Спасибо
Ответ дал: Гость
кожній людині мила своя сторона. на рідній землі людина почувається господарем. тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. на чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. їй не вистачає тепла рідного дому, друзів. лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі. любіть свій рідний край,свою землю! тому і кажуть в народі: "для мене ж той край найкращий,де виросли крила мої"
Ответ дал: Гость
повість ирій навчила мене тому , що людиною можна залишитися скрізь. якщо у тебе є душа , розум ,якщо ти живеш за законами моралі й добра , тоді не має значення , де саме ти піднімеш голову до неба і будеш дивитися на зорі - в селі чи в місті.
Популярные вопросы