Сяк ти розумієш прислів'я скільки вовка не годуй а він у ліс дивиться

Щоб ти не робив , ніколи не зможеш відбити любов до батьківщини

П’єса і. карпенка-карого “мартин боруля” сповнена сатирою та гумором, гротеском, іронією, а іноді і сарказмом.     головний герой, мартин боруля, дуже хоче стати дворянином. боруля мріє про те, щоб хоч   онуки його стали «дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля! ». у цьому прагненні майже утрачає здоровий глузд, подібно до мольєрівського журдена.  "мартин. ну, годі! сідай, душко! омелько самуварь, чаю, сахарю і… кофію. чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… піди ти зараз до сидоровички — вона зна — і повчися у неї. і розпитай гарненько, як його роблять і коли його : чи до борщу, чи на ніч? " "м а р и с я. тату, степане, ідіть: мати кличуть! м а р т и н. марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи такпо-мужичи: мамо, ти цими словами, мов батогом., по уху мене хльоскаєш.  ма р и с я. ну, а як же? я забуваю.ма р т и н. он як степан каже: папінька, мамінька.  с т е п а н. або: папаша, мамаша.ма р т и н. чули: папаша, мамаша, треба так казать, як дворянські діти кажуть."

Угостро сатиричній байці «олениця та кабан» григорій сковорода засуджує пихатість та прагнення до титулів та інших зовнішніх ознак високого статусу. коли олениця називає кабана паном кабаном, той ображається і каже, що одержав титул барона. на то олениця йому відповідає, що «ми, прості, судимо не за одягом та словами, а за справами». одержавши титул, кабан так свинею і залишився, і вчинки його суто свинячі.  "який нечистий їм нашептав на вухо, що ім'я та одяг змінять їхнє буття, а не життя чесне, гідне чину? " - риторично питає сковорода і цитує грецьке прислів'я: "мавпа є мавпою і в золотім уборі".