багато сторіч і навіть тисячоліть тому давні мудреці казали, що мистецтво – це дзеркало природи. звісно, з часом ставлення до того, що і під яким кутом, так би мовити, має в цьому дзеркалі відбиватися, змінювалися. але у будь-якому разі зрозуміло, що мистецтво так чи інакше має бути пов’язане з життям, бо інакше воно не буде потрібне людям. тільки впізнаючи себе і свої власні почуття у творах літератури, читач відчуває зацікавлення, його хвилює той чи інший сюжет, спонукає до роздумів, очищує і збагачує духовно. тим більше ця закономірність стосується драматургії, оскільки вона є чи не найбільш реалістичним родом літератури. український народ, такий талановитий у піснях та народній творчості, завжди мав поетичну душу, душу митця… але часто він не впізнавав себе у творах літератури, бо вони були присвячені зовсім іншим, далеким від народного життя подіям. але зі створенням прекрасної драми “наталка полтавка” цю “несправедливість” нарешті було подолано і виправлено назавжди!
чому п’єса так припала до душі глядачеві? бо вона відображувала реальне народне життя, із яким кожен глядач стикався кожного дня. навіть більше: кожен жив цим, тож, побачивши на сцені власні болі та переживання, зрозумів і полюбив це твір.
“наталка полтавка”, як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і красива як зовні, так і душевно. наталка щиро кохає петра, вона віддано чекає на нього кілька років. проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. прекрасно описує автор і душевні переживання наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. але найбільше захоплення викликає сила духу наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя.
Популярные вопросы