у поезіях василя голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. а ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання.«кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною…» — писав в. голобородько. у поезії «ми йдемо» автор показав українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею:
ми йдемо по україні: від степів до гір,від лісів до морів —звідусіль виходимо на прадавні шляхи,і немає нам ліку.
те, що кожне слово української мови проспіване у пісні і прописане у літописі, стверджує поет у вірші «наша мова».помітив поет подібність квітки конвалії до крихітного дзвіночка і створив поезію «дзвінкі конвалії». ліричний герой виходить на ріг вулиці, щоб роздати людям свої квіти, поділитися з ними красою, подарувати радість. вірить поет у те, що на івана купала розмовляють рослини. у поезії «мова рослин» автор передав тиху розмову цілющого зілля:
сон-трава каже: «я — щоб дитині добре спалося».ранник каже: «я — щоб рани скоро гоїлися».розрив-трава каже: «я — відкриваю таємниці».
Популярные вопросы