Іван підкова поема т. г.шевченка виписати епітети, порівняння, персоніфікації і анафори 30 і! було колись — в україні ревіли гармати; було колись — запорожці вміли пановати. пановали, добували і славу, і волю; минулося — осталися могили на полі. високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло, в китайку повите. високії ті могили чорніють, як гори, та про волю нишком в полі з вітрами говорять. свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук кóсу несе в рóсу, за ними співає. було колись — в україні лихо танцьовало, журба в шинку мед-горілку поставцем кружала, було колись добре жити на тій україні… а згадаймо! може, серце хоч трохи спочине. ii чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє, синє море звірюкою то стогне, то виє, дніпра гирло затопило. «ануте, хлоп’ята, на байдаки! море грає — ходім погуляти! » висипали запорожці — лиман човни вкрили. «грай же, море! » — заспівали, запінились хвилі. кругом хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба, серце мліє, а козакам того тілько й треба. пливуть собі та співають; літає… а попереду отаман веде, куди знає. походжає вздовж байдака, гасне люлька в роті; поглядає сюди-туди — де-то буть роботі? закрутивши чорні уси, за ухо , підняв шапку — човни стали. «нехай ворог гине! не в синопу, отамани, панове-молодці, а у царьград до султана поїдемо в гості! » «добре, батьку отамане! » — кругом заревіло. «і вам! » — надів шапку. знову закипіло синє море; вздовж байдака знову похожає пан отаман та на хвилю мовчки поглядає.

жанр: ліро-епічна поема.

тема:   зображення морського походу запорозьких козаків під проводом івана підкови проти турецьких завойовників.

ідея:   уславлення мужності та героїзму запорожців та івана підкови.

головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.

художні засоби.

епітети:   високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.

порівняння:   високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в синопу, а у царгород,  хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;

персоніфікація:   ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.

метафора:   внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.

анафора:   "було ", "високії ті ".

гіпербола:   «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє», «висипали запорожці — лиман човни вкрили», «кругом хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба».

сталі епітети:   «біле тіло», «синє море», «високі могили».

контрасти:   «було колись — запорожці вміли пановати». «минулося — осталися могили на полі». 

звертання:   «ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «добре, батьку, отамане»;  

риторичне звертання:   «грай же, море».

оклики:   «ануте, хлоп'ята, на байдаки! », «море грає – ходім погуляти! », «… поїдем у гості! », «добре, батьку отамане! », «і вам! »

риторичні оклики:   «грай же, море! », «нехай ворог гине! ».

паралелізм:   «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє». «висипали запорожці – лиман човни вкрили».

масленица получила свое название от того, что в этот период времени  — последнюю неделю перед великим постом, разрешается употребление в пищу сливочного масла, молочных продуктов и рыбы. в православном () церковном календаре, этот период называется сырной седмицей,  — неделя (седмица), следующая за мясопустной седмицей. в её продолжение устав предписывает воздерживаться от мяса (но не прочих скоромных продуктов), причём обычный пост в среду и пятницу отменяется; в среду и пятницу сырной седмицы не совершается литургия. в православной церкви считается, что смысл сырной седмицы  — примирение с ближними, прощение обид, подготовка к великому посту  — время, которое нужно посвятить доброму общению с ближними, родными, друзьями, благотворению.

дата начала масленицы каждый год меняется в зависимости от того, когда начинается великий пост. главные традиционные атрибуты народного празднования масленицы в россии  — блины и гулянья.

[й' у л а]

над звуком [а] ударение.