Моя думка щодо рішення князя ігоря виступити проти половців

    можна так описати власну думку про рішення унязя ігоря виступити проти половів:  

    похід новгород-сіверського князя на половців був невдалий. половці наробили чимало лиха на землях руських, тому ігор приймає рішення про похід. природа давала знаки ігорю, віщуючи біду. проте ніщо не могло його зупинити. дати однозначну оцінку рішенню ігоря не можна. з одного боку, князь виявив свої якості патріота. він гідно боронив свою землю від половецьких племен, що грабували та брали у полон людей. з  іншого боку, князь недостатньо оцінив власні сили, не зважав на поради та попередження. тут він виявляє себе честолюбним та нерозсудливим. він не вважає за потрібне радитись з ким-небудь, навіть із князем київським. такий вчинок був досить легковажним та коштував досить дорого. рішення про похід вразило мене своїм патріотизмом та вірністю рідній землі. проте я засуджую ігоря за його легковажність. адже лише згуртувавши зусилля, можна перемогти ворога.

я уявляю прялю-чарівницю у гарному блакитному вбранні.вона гарна та розумна. у чарівниці є чарівна паличка.

мело, крутило по землі,  що було сили.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  немов безжурний рій комах,  так сніг лапатий  летів знадвору попід дах,  просився в хату.  завія креслила на склі  круги та стріли.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  наверх у зблисках вогняних  злітали тіні.  сплетіння рук, сплетіння ніг,  шляхів сплетіння.  додолу впали — чути тріск —  два черевички.  слізьми на сукню капав віск —  плакала свічка.  і все губилося в імлі  холодній, білій.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  війнуло з покутя — й вогонь,  здійнявши крила,  жар від розпечених долонь  живив щосили.  хурделі люті були й злі,  яке їм діло,  що десь на нашому столі  свіча горіла.