Для україни усна народна нематеріальна традиційна культура завжди відігравала вирішальну роль у збереженні мови, духовності, національної ідентичності й перспективи існування. нині історія, писав академік іван дзюба декілька років тому, дає україні шанс самоздійснення, хоч і «надто складна комбінація сприятливих умов потрібна для його справдження», бо « ситуація вносила і вноситиме свої істотні, часом геть несподівані, корективи і в перспективи розвитку національних культур, і в їхні «діалоги», а тому необхідне «реальне освоєння всієї повноти культурної спадщини, перетворення її в актуальний чинник самоусвідомлення суспільства…»у сучасних умовах ізації ситуація в україні погіршилась, держава перебуває в стані економічно-соціального шоку, національно-культурного нокауту. демократичні процеси відбуваються хаотично у зв'язку із слабким законодавчо-правовим полем; ліберальні та консервативні ідеї не спрацьовують у суспільстві, позбавленому єдності, ідеалів і загальної мети. все більше й більше превалює над суспільним і національним.основний конфлікт ізації деякі вчені вбачають у нерівномірності розвитку: країни постіндустріальні, індустріальні та доіндустріальні. зберігаючи засоби транснаціонального впливу, західні країни ще більше збагачуються й розвиваються. природа постіндустріального суспільства така, що воно схильне не лише до політичної, економічної експансії, але й до соціокультурної. отже, процес ізації впливає на всі сфери життєдіяльності, зокрема на ринок, на державу й суспільство, на особистість. відповідно всі ці інституції зазнають змін, трансформуються. найважче ці процеси суспільству, нації та людині. тобто позитивні явища цих процесів перебувають під загрозою. академік микола жулинський, виступаючи на у міжнародному конгресі україністів у чернівцях (серпень 2002 наголошував: «духовне знекровлення світової цивілізації очевидне. національні культури як системи цінностей видозмінюються відповідно до вимог ізації, внаслідок чого розмиваються кореневі системи культурних конфігурацій», а відповідно «запровадження нової ідеології світового розвитку й нової форми соціальної організації - корпоративізму - веде до технотронного людської особистості і «виведення» її з органічної для її саморозвитку й самоздійснення національної системи цінностей».для україни порятунком від хвороб цивілізації завжди був фольклор - та усна народна творчість, що пройшла органічний шлях еволюції від архетипу до стереотипу й генетично закодувала в образах-символах безсмертні смисли буття. фольклор твориться безперервно, повсюди й скрізь, «щогодинно й щохвилинно, де розмовляють і думають», - стверджував геніальний олександр потебня.в умовах транснаціоналізації культури на фольклор іноді дивляться як на продукт віджилих епох, як на певну декорацію-ілюстрацію, що заважає сильним світу цього фантастично збага¬чуватись, формуючи повальну індустрію шоу-бізнесу і розваг, єдиний тип світової монокультури масового вжитку переважно для підлітків та молоді. тенденції відлучення дітей, юних, молоді від джерел національної самобутності й культурного розмаїття, від усвідомлення власної причетності до унікальної культури предків створюють загрозливу ситуацію розриву духовно-культурних зв'язків між поколіннями, зниження загального рівня культури, ведуть до втрати морально-етичних норм і формують філософію песимізму, соціальної пасивності, самотності, безпорадності й безвиході (фаталізму). усе це стає підґрунтям для збагачення представників світової ізайційної макроекономіки і злочинного світу через культивування антигуманних виробничих технологій, активізації процесів куріння, наркоманії, алкоголізму, проституції, торгівлі дітьми, поширенні азартних ігор тощо. зупинити негативні тенденції в житті людства здатний фольклор кожного народу за умови державної турботи про його збереження, охорону, пропаганду й відродження в прийнятних для сучасності формах. в україні з різних причин спостерігаються тенденції до згасання усної традиційної творчості, забуття й відмирання автентичних явищ народної обрядовості, звичаєвості, пісенності, оповідальності. загрозу збереженню й поширенню фольклору становить тривала відсутність загальнодержавницької ідеології, що ґрунтувалась би на українській національній ідеї з відповідними ціннісними орієнтаціями на утвердження парадигми власної природовідповідності, а не на ізаційні чи локально-ізаційні стереотипи підпорядкованості, залежності й духовно-культурної аморфності. нині експансія чужого в україні загрожує знищенню власне українського національного духовно-культурного продукту, що вироблявся впродовж багатьох століть.
Спасибо
Популярные вопросы