«зимовий етюд» володимир підпалий «зимовий етюд» володимир підпалий написав 25 січня 1968 року. «зимовий етюд» володимир підпалий аналіз вірша тема — зображення краси зими жанр — етюд ідея — возвеличення зими в україні ліричний герой вірша «зимовий етюд» настільки щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло. «зимовий етюд» підпалий трішки туману і трішки інею, неба льодинку холодну — на шлях… вечір, мов казка, над україною казка, як вечір, аж синьо в очах… там, за тополями, за огорожами, де місто тікає на ніч в степи — все запорошене, все насторожене, вся україна заслухалась — і не спить… на початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної україни. воно образно виражається у грі слів: «вечір, мов казка» і «казка, як вечір». зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий — коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива. не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: «місто дихає у степи», «все насторожене», «україна заслухалась і не спить». усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, разом привабливий одухотворений образ батьківщини.
Популярные вопросы