Чернетка твору на тему моя заповітна мрія

я маю заповітну мрію і дуже сподіваюсь на її здійснення. я хочу доторкнутись до веселки, дізнатись де вона бере фарби для свого чарівного мостика, звідки простягає свій початок і куди ховає свій кінець. всі кажуть, що це лише фантазія і нічого більше, та я вірю в свою в мрію, і знаю, що прийде день коли виглянувши після теплого дощику в своє віконечко мені достатньо буде протягнути долоню до здійснення мрії

я хочу стати художником і впевнено іду до своєї заповітної мрії.я бачив як працюють майстри петриківського розпису. на скляну палітру нанесені всі кольори веселки – це гуаш. спочатку майстриня наносить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. її рухи впевнені і плавні. мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів.це декоративно-прикладне мистецтво. орнамент створює людина з прекрасною душею, багатою уявою і фантазією.кожна робота неповторна, за нею стоїть автор, у нього свій стиль письма.я теж спробував і мені дуже створювати власний малюнок квітів. я займаюсь малюванням у художній школі, дуже люблю графіку і живопис. мені цікаво ходити на етюди і малювати природу. я беру участь у конкурсах і фестивалях, маю багато нагород. професія художника – це поклик моєї душі, я хочу присвятити своє життя мистецтву.

тося була спокійна, допитлива і розумна дівчинка, вона завжди ходила "по п"ятам" юрка, їй , коли він розповідав історії, які вигадував на ходу, вона милосердна, тому що хотіла сім"ї дикої качки.

наші батьки – це мама і тато, а батьки наших батьків – дідусь і бабуся. тільки вони нічого не іють для своєї дитини, це вони в хвилину небезпеки ніколи не про себе, все віддадуть для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед  якими труднощами, щоб їм жилось краще. вони тяжко , якщо їх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають  молодшими, коли бачать, що їх діти виросли порядними людьми. все, що є в нас найкращого, все від  них – рідненьких