Склисти скоромовку, використовуючи слова саша, шосе, соняшник.

мама - це саме важливе в житті дитини! дитина повинна любити і поважати маму, навіть не дивлячись на всі образи. тільки дитя знає, як любить його мама, адже дитя бачило серце матері всередині, ще коли мама була вагітна. ви повинні поважати маму, адже вона терпіла, коли ви були маленькими і не хотіли їсти кашу і кидалися ложками в стіну, показуючи що ви не хочете їсти. мама терпіла ваші сльози, коли ви вдарилися. мама вчила тебе ходити, розмовляти, дає тобі по трохи освіту, вона страждала за тебе. можливо ти зараз сильно любиш маму, але коли вона помре в тебе струмками поллють сльози, тому що ти не так часто проводив з нею час. поважайте свою маму!

контрольну вчора ми писали,

а вчитель гав ловив в журналі -

тому ми швидко так списали.

а на наступний день,

під звук пташиних теревень,

оцінку і дознали.

тепер хоч в воду, хоч з моста

у мене двійка - не спроста!

я ж навіть списував і коми!

у кого? у сусіда толі!

- толян, сусіде, як це так?

мені тут двійка - не п'ятак!

- мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

такого ж лебедя - цю двійку!

за це я дякую сказать повинен

цьому кирпатенькому тимі!

- тимко, тимко, як написав?

- так як і всі - усе скатав!

- на скільки?

- краще б не казати!

- у кого встиг?

- у гончаренко каті!

- катрусю, катя, катя, катя!

що сталось? - годі плакать!

- ой, не кажи мені нічого!

тепер з моста, тепер - у воду!

через це "два"! хоча би "три"!

а все у цьому винен ти!

- чому це я? знайшла на кого!

- а списувать знайшли же моду!

от я, дурна, у тебе і списала.

якби ж я знала, якби же

дзвінок тут швидко пролунав

наш клас із класу повтікав.

лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

отут-то коло і замкнулось!

* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *