Цитатна характеристика мартина борулі

Мартин боруля – головний герой однойменної трагікомедії івана карпенка-карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. характер мартина борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та способом ведення життя. він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. ставлення до інших: зневажає красовського, наївно довіряє повіреному тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. ставлення інших до мартина: тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. ставлення автора до мартина: за прототип мартина було взято батька автора. цим іван карпенко-карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. моє ставлення  до мартина борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити мартин. це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно. на відміну від пузиря  («хазяїн»), калитки («сто тисяч») мартин боруля  не труситься за кожну копійку, не знущається з бідніших за себе, але він, як і мольєрівський журден,  у своєму прагненні офіційно стати дворянином, по  суті, утрачає здоровий глузд.

1)син приносить незадовільну оцінку.

2)мама його сварить.

3)бабуся розповідала онуку який в тебе батько був відмінником,ніколи не .

4)як діти любили ,він їх зацікавлював предметом.

5)хлопці любили вщипнути олю.посмикати за кіски.

5)толя вчипився в гіляку.

5)він сердився на зрадницю олю.

6)толя уявляв себе у власних мріях.

7)толик не любив .

в украинского народа, его духовно-культурному развитию особая роль принадлежит монастырям.

монастыри - это религиозные общины монахов или монахинь, с принадлежащими им землями и капиталами составляли церковно-хазяйственные организации. зависимости от условий , правних и , монастыри разделялись относительно своих прав и подчиненности на: лавры (в украине - киево-печерская, святогорская и почаевская), ставропигийные монастыри, зависящие от самой церковной власти, кафедральные( подчиненные епархиальном епископу), и приписаны к другим, больших монастырей(скиты и скитикы, "пустыне"). на территории монастырей, кроме церковных и жилых домов, были еще различные административно-хозяйственные строения, мастерские, школы, типографии.

среди национальных святынь украины почетное место занимают монастыри крыма, западной украины, а также киево-печерская лавра, которая славится своей красотой и до сегодняшнего времени.

интересным и древнейшим пещерным культовым комплексом крыма является качи-кальон, расположен возле села передущелинне в 8 км.  от бахчисарая.  неподалеку мангупа есть еще два средневековые монастыри: монастырь шулдан, находится в ущелье перед с.  терновка, а также значительный по размерам пещерный монастырский комплекс челтер, за с.терновка.  в крыму сохранилась также одна из армянских святынь - это монастырь сурб-хач, расположенный недалеко от городка старый крым.

в западной украине сохранилось значительное количество монастырских комплексов.  к наиболее духовных памятников западной украине относятся следующие монастыри: креховский, уневський, лаврский во львовской области, гошевский и манявский скит в ивано-франковской области, почаевская лавра в тернопольской области и другие.  наибольшей безосновательной вреда этим национальным святыням нанесла коммуно-большевистская власть, но на сегодняшний время все они и становятся важными центрами религии.