Моєю улюбленою легендою є притча "про вавилонську вежу" багато людей жило на землі. всі говорили однією мовою, і задумали вони побудувати високу, аж до неба, башту, щоб прославити себе. бог, побачивши, що люди заради гордині своєї взялися за не-і угодну йому справу, зробив так, що будівельники стали розмовляти різними мовами, не розуміючи один одного. довелося їм покинути будову й розбрестися в різні боки. башта з часом розвалилася, а місто назвали вавилоном, тобто «змішанням».
Спасибо
Ответ дал: Гость
за що потрібно просити вибачення? ? за те що вирубуємо ліси, розкидуємо сміття по вулицях міста й села, простити за те, що виносила на собі вона..всі горя і немае що б посадити дерево, вони його люди, бережіть !
Ответ дал: Гость
княгиня i рабиня мандруючи понад старим днiпром свiтанками, удень i вечорами, вночi, пiд чистим зоряним шатром, перед вогнем, що руки грiв теплом, я думкою летiв через тумани. туди, в минувшину далеких днiв, коли дiди, забутi й незабутнi, уперше стали мiж високих гiр, оглянули широкий виднозiр, за поколiння дбаючи майбутнi. трудилися у потi своїх чiл, орали землю, ставили оселi, воздвигли городи i частокiл i в клопотi буденних трудних дiл сади садили, будували села. сварилися, бо рiд iшов на рiд i плем'я кров братерську проливало, на князя князь iшов, i був розбрiд, i знов був мир, за рало брався рiд, русi знамена сонце читати далі
Популярные вопросы