Моєю улюбленою легендою є притча "про вавилонську вежу" багато людей жило на землі. всі говорили однією мовою, і задумали вони побудувати високу, аж до неба, башту, щоб прославити себе. бог, побачивши, що люди заради гордині своєї взялися за не-і угодну йому справу, зробив так, що будівельники стали розмовляти різними мовами, не розуміючи один одного. довелося їм покинути будову й розбрестися в різні боки. башта з часом розвалилася, а місто назвали вавилоном, тобто «змішанням».
Спасибо
Ответ дал: Гость
наші батьки – це мама і тато, а батьки наших батьків – дідусь і бабуся. тільки вони нічого не іють для своєї дитини, це вони в хвилину небезпеки ніколи не про себе, все віддадуть для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед якими труднощами, щоб їм жилось краще. вони тяжко , якщо їх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають молодшими, коли бачать, що їх діти виросли порядними людьми. все, що є в нас найкращого, все від них – рідненьких
Ответ дал: Гость
історія людства налічує десятки тисяч років. увесь цей час людина не просто жила, а пізнавала світ, себе, наближалася до істини, вдосконалювалася, творила себе як істоту духовну. власне, себе творення продовжується й зараз і триватиме доти, доки існуватиме світ.
Популярные вопросы