Твір роздум на морально етичну тему за сюжетами та образами священих книг людства

священні книги народів світу тисячоліть спонукають людей до активної діяльності, пошуку власних життєвих шляхів.

веди — одна з найдавніших книг світу, пам’ятка давньої індійської літератури. веди зрозуміти духовну культуру індії та багатьох народів азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень. саме слово «веда» означає «священне знання».

у ті давні часи, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. саме тому до образів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам’яткою релігійної культури, але й літератури.

у грецькій мові слово «бібліа» означає «книги». але для багатьох поколінь різних народів це слово стало символом віри. біблія — узагальнюючий збірник, до якого увійшли відібрані поколіннями й освячені церквою твори, що розкривають сутність релігійного вчення. віруючі сприймають біблію як єдиний текст святого письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, різними мовами.

історія створення тексту біблії — це історія духовних пошуків людства. назви двох частин біблії, старий і новий заповіти, пов’язані у християнстві з ученням про ісуса христа і відбивають складний розвиток християнської ідеї. саме слово «заповіт» виникло під час перекладу біблії з давньоєврейської мови на грецьку. в оригіналі слово, яке переклали як «заповіт», ближче за значенням до слів «договір», «угода» або «союз». і в основі іудаїзму — положення про «угоду»» між богом і людиною, «народом божим»: люди приймають заповіді бога і чинять на землі його волю, а бог за це охороняє і «рятує» людей. поступово «угода» між богом і людьми втрачала риси рівноправності, перетворюючись на волевиявлення бога, який встановлює норми людської поведінки своїми заповідями. але в старому заповіті міститься вказівка, що бог укладе «новий договір» із людьми. «новий союз» мав будуватися не на рабській покірності, а на основі довіри бога до людей і людей до бога.

авеста — священна книга зороастризму. основна ідея цієї релігії — залежність світобудови від боротьби добра і зла, світла і пітьми, життя і смерті. згідно з релігією зороастризму людина у цій боротьбі не іграшка в руках вищих сил, а особистість, яка має свободу вибору, здатна своєю активністю вплинути на поступ світової справедливості. авеста написана однією з давньоіранських мов; учені не визначили точно, які племена або народи розмовляли цією мовою, тому найменували ту мову за назвою пам’ятки — «авестійською». авеста складається з кількох частин. найбільш давня з них — «гати» — зібрання молитов. автором цих текстів вважають засновника давньоіранської релігії заратуштрі (або зороастру, як називали його античні автори, в творах яких збереглися відомості про вірування давніх іранців). в усіх повчаннях гат ідеться про життя, побут, норми поведінки.

коран — священна книга мусульман. мусульманство, або іслам, одна з трьох, поруч із християнством і буддизмом, світових релігій.

виникнення ісламу появою священної книги — корана, який, відповідно до мусульманського вчення, послав людям аллах через ангела гавриїла у формі одкровення пророку мухаммеду, який і передав ці одкровення своїм одноплемінникам.

коран — це збірка проповідей мухаммеда, звернутих до язичників, які ще не прийняли ісламу. складається коран зі 114 розділів (сур), розташованих не за змістом чи хронологією, а за принципом зменшення розміру. у корані немає систематичного викладення основ мусульманської релігії, тут лише найважливіші положення, які вже значно пізніше склали у певну систему мусульманські богослови. відповідно до вчення ісламу все існуюче в світі створене аллахом і всі явища та події, які сталися і мають статися у всесвіті аж до кінця світу і страшного суду, визначені ним і відбуваються за його волею. мухаммед проголошував пророками багатьох персонажів і пророків біблії та євангелія. у корані зустрічаються імена і ноя, авраама і йосипа, мойсея та ісуса христа. але сам мухаммед ніби завершує весь цей ряд пророків, підноситься над усіма ними як останній і головний пророк.

був теплий літній ранок, коли хлопці вирішили .

  але це їм швидко набридло, і вони вирішили пострибати з тарзанки.

  коли хлопці поралися біля дерева, щоб прив язати мотузку, то несподівано знайшли стару   міну.спочатку вони перелякалися, але потім зрозуміли, що вона   поламана. бо багато людей кожного літа відпочивають на цьому березі, і нічого за ці роки не трапилося.

  та коли   поралися з мотузкою, один з хлопців, відтягуючи міну, невдало перевернув її. пролунав страшенний вибух.

  друзі кинулися до місця трагедії і побачили непритомного товариша, у якого все тіло було у крові.двоє побігли за , інші робили, що вміли для пораненого. нащастя недалеко відпочивали туристи. почувши вибух, вони прибігли на . хлопця швидко вдалося відвезти до лікарні.

  декілька годин тривала операція. лікарі по частинкам зшивали хлопцю

м язи, щоб врятувита руки. потім ще довгий час пішов на відновлення.

  тепер усі хлопці своїм знайомим наказують завжди думати про наслідки.   

глібов народився 4 березня 1827 року в селі зелений поділ, колишнього хорольського повіту на полтавщині, в родині маєтків магнатів родзянків.початкової грамоти глібова навчила його мати, орина гаврилівна, культурна і освічена жінка, потім хлопця учив місцевий панотець, а в 1840 році його віддали до полтавської гімназії.у перші роки перебування в полтавській гімназії л.глібов пробує писати російською мовою. його творча біографія починається віршем «сон», написаним у 1841 році. захворівши л.глібов змушений був залишити гімназію. після одруження і невдалої спроби вступити на медичний факультет київського університету він вступає в1849 р.  до ніжинського ліцею вищих наук князя безбородька. в цьому учбовому закладі в свій час навчався м.гоголь і є.гребінка.з 1855 р. л.і. глібов, після закінчення ліцею, працює викладачем  історії та ії в дворянському училищі в м.чорному острові, подільської губернії, звідки в 1853 р. переходить на посаду викладача історії та ії в чернігівську чоловічу гімназію.      в цей період і з'являються перші українські байки глібова - здебільшого вільні переклади з крилова. в ці роки роки він пише також ряд ліричних віршів в дусі пісенно-романтичної поезії 20-40-х років 19 ст.ще в 50-х роках в чернігові виникає гурток з місцевої інтелігенції. активну участь у діяльності цього гуртка бере і глібов з дружиною. внаслідок зусиль глібова з липня 1861 р. починає виходити щотижнева газета «чернігівський листок», у якій вміщувались прозові і поетичні твори глібова під псевдонімами: «ив. кенер», «простодушный». в газеті висвітлювались питання громадсько - культурного життя україни того часу, порушувались питання про діяльність недільних шкіл, про освіту жінок.  зростання популярності «чернігівського листка» насторожило царських чиновників, які піддали суровій цензурі вміщувані в ньому матеріали. викриття нелегальної діяльності осіб, зв'язаних тісною дружбою і співробітництвом з л.глібовим, вело до розширення слідства. увесь цей процес привів до того, що царські власті припинили видання «чернігівського листка». цей удар тяжко вплинув на л.глібова. він відходить від громадської діяльності  й залишає чернігів. на кілька років глібов знайшов притулок у ніжині, де він оселився з дружиною, яка тяжко захворіла.    поховавши у ніжині дружину, л.глібов переселився до чернігова, де дістав посаду завідуючого земської друкарні. навколо л.глібова групуються літературні і театральні сили м.чернігова.  за останні чотири роки свого життя письменник створює українською мовою вдвоє більше, ніж за весь попередній час.помер л.і.глібов 10 листопада 1893 року на 66 році життя, від астми і хвороби серця. поховано його в чернігові, де він прожив половину свого життя.