1910)темою імпресіоністичної новели «момент» стала історія короткого кохання, що зародилося між молодим революціонером і панною в драматичній, ризикованій для життя ситуації. історія ця справді психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить і зникло разом із чарівною панною (звідси й назва — «момент»). отже, письменник порушує проблему щастя — наскрізну проблему своєї творчості.сюжет, як того й вимагає жанр новели, динамічний і напружений. герой зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. панночка так само тікає від переслідування поліції. герой закохується в дівчину — і читач стає свідком народження й розвитку високого почуття. молоді люди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи прикордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя: «це було торжество двох великих кузьок; це був вихор життя, який замітає все сміття — «не треба», «не можна»; це було щастя крові, мозку, кісток; це було найвище щастя народження, народження не з сліпими, а з одвертими (розплющеними. — видющими очима душі».у творі використано потужний арсенал імпресіоністичних засобів. кольористика тексту концентрує сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі.штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) піби виплітає малюнок душевного стану закоханого. усе навколишнє читач «бачить» і сприймає через внутрішній світ героя.момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком трішалих стосунків. справжнє щастя — у миттєвому захваті.у новелі проступає відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з ґі суворими, а то й пуританськими, приписами і природності, принадності щирігх почуттів двох молодих людей. емоційно звучить у творі піднесений і мінорний водночас апофеоз великому, прекрасному процесу життям, частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.і вже в наступних рядках автор ніби протиставляє незайману природу, її прекрасне життя людській моралі як чомусь протиприродному, обтяженому умовностями, лукавістю.спалах почуттєвої любові в природі — найвищий момент буття. людина ж перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. звідси й оцінка: «щастя — момент. далі вже буденщина, пошлість». ідеальну модель поведінки всього живого в природі муся окреслює так: «єсть якісь метелики. вони вмирають серед кохання». пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний («наше кохання повинно вмерти зараз»), з розумінням сприймається героєм. муся стає , а юнак благочестивим, шляхетним лицарем: «я схопив краї її сукні, поцілував і випустив». авторська ідея очевидна: усе, що природне, є прекрасним.
Спасибо
Популярные вопросы