Володимир дрозд цікаві факти з життя

володимир дрозд народився 25 серпня 1940 року в селі петрушин на чернігівщині.

володимир дрозд із перших кроків у літературі тяжіє до філософських узагальнень,  фантастики  та до соціально-правдивих тем. і відразу ж отримує заслін на оприлюднення своїх творів.

володимир дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань («люблю сині зорі», 1963) і одразу був прийнятий до  спілки письменників україни. розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи друкувати новели, дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.

«син колгоспника з глухого поліського села» відразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника.

був одружений з поетесою  іриною жиленко.

помер володимир дрозд 23 жовтня 2003 року в місті києві, та похоронений на байковому кладовищі.

"шукай пригод- і життя буде веселіше! "-таке ось твредження підвласне справжній позитивній людині.а отже і мені.

  мені здається що без пригод прожити взагалі неможливо , а якщо і можливо ,то невесело.навіть у дитячих творах автори закликають дітей до різних цікавинок та загадок,які ті звичайно прагнуть розгадати.але це так тому,що автор намагається змалечку привити до дітей пригодницькі риси характеру та прагнення до цікавого та нового.

пригоди-це не тільки нові подорожі та таємничість,а й спосіб за якого наше життя стає набагато яскравіше.тож давайте шукати пригоди і я впевненний , що ці пригоди знайдуть !

розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.термін «розстріляне відродження» належить єжи ґедройцю. вперше це формулювання з'явилося у листі єжи ґедройця до юрія лавріненка від 13 серпня 1958 року — як пропозиція назви антології української літератури 1917–1933 років, що її на замовлення ґедройця підготував лавріненко: «щодо назви. чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „розстріляне відродження. антологія 1917–1933 etc.“ назва тоді звучала би ефектно. з другого боку, скромна назва „антологія“ може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. що ви думаєте? » антологія «розстріляне відродження» з'явилася з ініціативи й коштом єжи ґедройця у бібліотеці паризької «культури» 1959 року й донині залишається найважливішим джерелом з історії української літератури того періоду.антологія представляє найкращі взірці української поезії, прози й есеїстики 1920-30-х рр. за це десятиліття (1921–1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в україні нараховувалося 5000 письменників).початком масового нищення української інтелігенції вважається травень 1933 року, коли 12—13 відбулися арешт михайла ялового і самогубство миколи хвильового, у недоброї пам'яті харківському будинку «слово».кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. тоді, «на честь 20-ї річниці великого жовтня» у соловецькому таборі особливого призначення за вироком трійки розстріляний лесь курбас. у списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були микола куліш, матвій яворський, володимир чеховський, валер'ян підмогильний, павло филипович, валер'ян поліщук, григорій епік, мирослав ірчан, марко вороний, михайло козоріс, олекса слісаренко, михайло яловий та інші. загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української нації.