Твір "чим приваблюють мене поезії жиленко" або "чим приваблюють мене поезії калинця"

  почуття викликала в мене поезія "писанка" і. калинця  поезія ігоря калинця надзвичайно яскрава і самобутня. у ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. у них - пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. у них живуть воєдино злиті язичництво і християнство.  коли я читала поезію і. калинця "писанка", то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. було таке відчуття, що це я сама перед святим великоднем стежу, як  виводить мама дивним писачком  по білому яйці воскові взори.  мандрує писанка по мисочках  із цибулинним золотим узваром.  і вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а "ясні сонця", схожі на "дивовижний світ". таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним:   буйно квіти у росі,  олені бродять в березневім соці.  може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його "дитинство". тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз.  але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. з її рук у "писанці" виходять народжені її талантом "згустки сонця". і раптом я зрозуміла: мати - це початок усього на землі. вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії ігор калинець. мені назавжди закарбується у пам'яті казковий символ: "ясні сонця" - писанки у натруджених маминих долонях.

а.дімаров написав у "блакитній дитині" про своє дитинство. розповідь була дуже щира, смішна й спонукаюча до осмислення життя. блактна дитина - "янгол ", якого приводять у приклад сину автора . але той був звичайним хлопцем , в якого була велика кількість пригод . інколи вони були смішними, а інколи закінчувалися болісно й повчально.

бажаючи сподобатися дівчинці, толя поліз у чужий садок, який охороняв страшний собака. був спійманий, зраджений друзями й осоромлений. за останнє й помстився.

автор розповідає, як вони сміялися постійно з вчитиля, що заікався. як бажали отримати хоч трохи уваги від улюбленної вчительки. а потім їй одружитися з іншим вчителем, закидавши яйцями її коханого-тракториста. а бажаючи виділитися і взявши жабку до рота, випадково проковтнув бідненьку, а потім ще довго прислухався до неї у своєму животі.

багато пригод, велика вдячність матері , вчителям - ось про що цей незабутній твір.