почуття викликала в мене поезія "писанка" і. калинця поезія ігоря калинця надзвичайно яскрава і самобутня. у ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. у них - пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. у них живуть воєдино злиті язичництво і християнство. коли я читала поезію і. калинця "писанка", то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. було таке відчуття, що це я сама перед святим великоднем стежу, як виводить мама дивним писачком по білому яйці воскові взори. мандрує писанка по мисочках із цибулинним золотим узваром. і вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а "ясні сонця", схожі на "дивовижний світ". таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним: буйно квіти у росі, олені бродять в березневім соці. може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його "дитинство". тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз. але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. з її рук у "писанці" виходять народжені її талантом "згустки сонця". і раптом я зрозуміла: мати - це початок усього на землі. вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії ігор калинець. мені назавжди закарбується у пам'яті казковий символ: "ясні сонця" - писанки у натруджених маминих долонях.
Популярные вопросы