Характеристика наталки та антипа з твору таємниця козацької шаблі! будь ласка і треба! на !

познайомитися було з ним легко я зайшов до його хати, а він зустрів мене відразу спокійно, без етикету, як свого зви­чайного знайомого ледве чи не з першого разу частував мене чаєм, що в галичині було незвичайним у нас частували тіль­ки людей близьких, давно знайомих

у розмові він не намагався навертати мене до своїх погля­дів і взагалі не накидав ніколи своїх переконань іншому, не любив проголошувати в приватних розмовах свої ідеї, а на­тякав на них принагідно; якщо агітував, то хіба книжками франко був дуже працьовитим: читав книжки, робив нотат­ки цілими днями, писав прозові та поетичні твори й наукові статті навіть при гостях іван якович не покидав своєї праці й, розмовляючи з ними, безупинно працював от цим і можна по­яснити велику кількість написаних ним творів і широкі його знання з усіх українських письменників франко найбільш плодовитий своєю пильністю він набував знання найважливі­ших чужих мов, читав майже всіх авторів в оригіналах і ви­вчав мови самотужки зі словником і граматиками пам’ять мав унікальну і завдяки їй, як і превеликій працьовитості, на­був надзвичайно широких знань своїми знаннями іван яко­вич не хвалився ніколи, а вони показувалися принагідно

        для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

      у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

                                          краще в ріднім краї милім

                                          полягти кістьми,сконати

                                          ніж в землі чужій,ворожій,

                                          в славі й шані пробувати.

      у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

                                          де ж того євшану взяти,

                                          того зілля-привороту,

                                          що на певний шлях направить,-

                                          шлях у край свій повороту? !

      роздумуючи над  поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

      ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

                                          за честь і правду все віддай,                                          коли ти любиш рідний край!

      я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.

1.пан з іваном побратались

2.пан задумав ошукати івана

3.пан обдурив хлопця

4. вони заснули і іван поліз до торби пана

5.спіймали гуску та вдома   общипали, обсмалили, у піч посадили.

6.умова між паном і хлопцем.

7.

«хтів пан когось ошукати,

та й сам »