Уповісті «маруся» квітка-основ’яненко постійно звертався до народної творчості. фольклорне походження має портрет марусі, який змальований у віршах народної творчості: «висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очі — як тернові ягідки, бровоньки — як на шнурочку, личком червона, як що у саду цвіте, носочок … прямесенький, а губоньки — як цвіточки розмиють, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна на ниточці нанизані». і ім’я героїні, і її зовнішність, вдача, народні уявлення про красу і якості людини. особливо наголошується на тому, що маруся «до діла невсипуща». поетична й лірична душа марусі щиро розкривається в коханні до василя. милується своїм василечком, «як ясочка», червоніє, «як калина», тріпочиться, «як тая рибонька», — «коли б їй крила, полетіла на край світу! » вражає щирість почуттів марусі, коли вона звертається до батьків, благаючи не розлучати і з василем: «таточку, голубчику, соколику, лебедику! матінко моя ріднесенька моя, перепілочко, не розлучайте мене з моїм василечком.
Спасибо
Популярные вопросы