«заповіт» тараса шевченка — мабуть найвідоміший поетичний твір української літератури. це — унікальний твір, адже українська і світова культура не знала досі такої глибокої, емоційної поезії, у якій письменник висловив би всі свої болі та мрії і дав би настанови нащадкам. «заповіт» пройнятий надзвичайною любов’ю до україни, чарівним патріотичним пафосом. т. шевченко передав ніби свою останню волю в цій поезії. майстерно змальовані картини природи: «щоб лани широкополі, і дніпро, і кручі…» але будь-який уважний читач одразу помітить, що у цих пейзажах виявляється не просто поетична майстерність, а вся душа поета, усі його почуття. у «заповіті» шевченко звертається до свого народу: він закликає до дій. на перший погляд, цей заклик здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного читача: поховайте та вставайте,кайдани порвітеі вражою злою кров’юволю окропіте.думка, передана автором у цих рядках, надзвичайно глибока. особисто мені малося, що шевченко закликав не до реального збройного повстання, а до духовного повстання. він закликав повстати проти старого життя, старого суспільного ладу, старих проблем. це заклик насамперед будувати нову україну, в якій не буде місця кріпацтву (ця проблема все життя дуже боліла кобзареві). у ній не буде місця несправедливості, зрадництву, знущанням із простого люду. усе своє життя шевченко найбільше хотів побачити українських селян вільними від панів, а саму україну — незалежною. шкода, що мрія шевченка здійснилася вже після його смерті. тарас шевченко закликає всіх українців жити в злагоді, разом сюронити справедливість, разом боронити свою рідну землю від зла.шевченко вірить у свій народ, у його непереможну силу, у щасливе майбутнє україни. він розуміє, що для того, аби його мрії та мрії всіх українців стали реальністю, необхідно багато часу. необхідні прагнення перемогти і сили боротися. про свою впевненість у народі шевченко ніби говорить між рядками поезій, він переконаний — український народ подолає всі негаразди. впевненість у власних силах, у праведності своєї мети передається кожному читачеві, який читає «заповіт». і водночас читач щиро захоплюється особистістю геніального сина україни — тараса шевченка. ніби розуміючи і знаючи усе заздалегідь, великий кобзар закінчує свій «заповіт» простими, але такими хвилюючими словами: і мене в сім’ї великій,в сім’ї вольній, новійне забудьте пом’янутинезлим, тихим словом.
Спасибо
Популярные вопросы