Уxivст. литовські князі захопили більшу частину україни, а польські феодали галичину і західну волинь. між феодалами литви і польщі велась уперта і тривала боротьба за українські і білоруські землі, від якої найбільше страждав трудовий народ. становище трудящих почало різко погіршувалось після того, як у 1569 р. на шляхетському сеймі в люблині було проголошено політичне об’єднання литви з польщею і українські землі, що знаходилися в межах литовської держави, опинились під владою шляхетської польщі.захоплені пристрастю до наживи, польські магнати і шляхта почали привласнювати величезні земельні масиви, нещадно закріпачувати селян, збільшувати феодальні повинності. вони господарювали на україні, як у колонії. від них не відставало місцеве українське панство.загарбавши українські землі, польські феодали (магнати і шляхта) встановили на україні найтяжчий, нелюдський кріпосний гніт. весь тягар кріпосницького і національного гніту ліг на селянство, міську бідноту, козацькі низи. польська шляхта не вважала українських селян за людей, грубо топтала їх людську гідність. польські пани за ватикану жорстокого примусу насаджувати на україні католицизм, запроваджували церковну унію, проводили політику насильного ополячування українців, глумилися з української мови і культури, намагаючись духовно поневолити український народ.все це викликало ненависть народу до гнобителів, загострювало класові суперечності, спричинялося до масових селянських повстань, які кінець кінцем до народно-визвольної війни 1648-1654 рр.протягом шести років народно-визвольної війни українського народу кримський хан виступав із своїм військом то на боці козаків, то проти них — з пансько-польськими полчищами. проте в усі часи татари не припиняли грабунку українських земель. навіть після переможних битв разом з козаками, повертаючись додому в крим, підступне татарське військо палило й грабувало села та міста, вбивало чи забирало в полон мирних людей. козаки їм цього не дарували і часто вступали у кровопролитні бої зі своїми вчорашніми союзниками.це були страшні часи. більшість сіл і міст лежало в руїнах, поля не оралися, хліб не сіявся. змучений люд блукав по країні. люди гинули не лише в боях і під час татарських нападів, а й від голоду.отже, пісня «ой морозе, морозенку» розповідає про один із боїв, під час якого татари розбили козацький загін і полонили, а потім скарали його ватажка.хто він, морозенко? можливо, це один із соратників богдана хмельницького — полковник станіслав морозенко або осавул (виборна службова особа, яка відала озброєнням, постачанням та військовою підготовкою козаків) кропивнянського полку нестір морозенко.в інших варіантах цієї пісні морозенко — преславний козак, який «на три милі кругом себе кладе ворожого трупу», у бою за ним «тече кривавая річка. ні страху, ні втоми не знає молодий воїн, і лише численність ворогів здолала героя. терплячи страшні муки, морозенко не кориться, він виявляє незвичайну витривалість, зневажає смерть і з думкою про україну гине.основною рисою морозенка була насамперед любов до батьківщини, готовність завжди виступити на її захист, виняткова мужність у боях з ворогом. пісня підкреслює красу і силу улюбленого героя, його хоробрість і молодецтво: ой з-за гори та з-за кручібуйне військо виступає,попереду морозенкосивим конем виграває. захищаючи рідні землі, морозенко хоробро б’ється із заклятими ворогами. під час бою повністю проявився блискучий талант молодого полководця: татари втратили втроє більше, ніж козаки. потрапивши в полон, морозенко мужньо переносить катування (з вирваним серцем герой споглядає україну із савур-могили). цей факт підкреслює незвичайну силу і витривалість героя. в останню хвилину життя морозенко думає не про себе, а про свою сплюндровану батьківщину.
Спасибо
Популярные вопросы