Уцентрі повісті коцюбинського - двоє закоханих: молодий парубок остап і заміжня жінка соломія. дуже засмучена звісткою про намір її коханого тікати із села аж за дунай: «тікає покидаєш і отсе я лишуся сама з тим осоружним чоловіком». але любов до остапа перемагає її власні почуття: «тікай, остапе, тікай, серце». прийняла це рішення, мов відірвала кусок серця. то як же треба кохати, щоб покинути рідний дім, хоч і не дуже радісне, але все-таки, більш-менш, спокійне життя, і піти за остапом, єдиним і дорогим! піти в невідомість, неймовірні труднощі доріг і небезпек. піти світ за очі, аби тільки бути разом зі своїм коханим. на які тільки хитрощі, вигадки і вчинки не здатна жінка, що щиро кохає! соломія перевдягається в чоловічу одежу, обстригає свої коси, не забуваючи навіть свій жіночий одяг, що зняла із себе, викинути в ставок. любов надає їй відчайдушної мужності. соломія — справжня героїня. вона не розгублюється ні в яких ситуаціях. спритна, вміла й рішуча скрізь. вона перев'язує рану остапа, ховає його в плавнях. мужність не покидає її навіть тоді, коли вона розуміє, що заблукала. бо жила одною думкою: як там остап, як урятуватись? героїчна вдача люблячої жінки найбільш проявилась після арешту остапа. віддає останні скарби, щоб урятувати коханого, але це не є. гарячково шукає соломія виходу з цієї ситуації. у неї визріває план, надзвичайно сміливий, тим більше для жінки, врятування свого коханого. там, у водах дунаю, і загинула ця самовіддана жінка. а остап, зостарівшись, усе чує в гудінні вітру соломіїн поклик: «оста-а-пе-е! »
Спасибо
Популярные вопросы