Хлопцi пiйшли до дому.але все одно пам'ятали лося.минуло декiлька рокiв.брати йшли тiэюж дорогою,що й тоди,коли вбили лося.вони попачали якогось лося.коли вони пiдiйшли ближче,то побачели,що це той лось.якого вбив дядько хлопчикiв.вони зрозумiи,що вбили не його.вбили iншого лося,який жив у лiсi.вони пiйшли далi,але ще довго пам'ятали лося.
Спасибо
Ответ дал: Гость
одного кольору земля і мокре небо. просвітку поміж хмарами нема. все сіре-сіре, ніби так і треба, це пізня осінь, та ще не зима. ще сон холодний не стулив повіки, зітхає вітер в голому гіллі. набрякли сумом потемнілі ріки, сон горнеться до чорної землі. ось-ось земля засне, і затвердіє, і спатиме так міцно до а поки що осінній дощик сіє, гіллям хитають голі ясени. застигло все в якімсь чеканні дива, щось має бути, але ще нема. та скоро прийде біла і красива, морозна й сніжна, чарівна зима.
Ответ дал: Гость
як і решта неокласиків, рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «на світі є співучий лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «чумаках» чи поемі «сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді.
Популярные вопросы