Твір невеликий роздум на тему "чим вимірюється дружба"

Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти щастя, що вважається найбільшою неперехідною цінністю. щастя буває різним. для одних щастя — гроші, розкіш. інші його бачать у сімейному житті, хтось — у повсякденній роботі. це все важливо мати. а чи не найголовніше мати надійних друзів? філософ, людина великої мудрості, г. с. сковорода навчав: "друг вірний — захист міцний". справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість: є дружби різні. тож одна шампанським піниться в бокалі, її випиваєш до дна без радості і без печалі. а друга — без пустих прикрас, ознаки маючи суворі, духовно підіймає нас у добрій радості і в горі. в. михайлюк. "є дружби різні" майже всі люди важко переживають самотність. кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не користується такою популярністю, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду. дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. спілкування з друзями збагачує людину духовно. кожен шукає в другові важливі для себе риси. з однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво говорити, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. буває й так, що з часом у людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. що ж діяти в такому разі? г. с. сковорода наставляв своїх учнів: "похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні". дружба не терпить егоїзму. є люди, які у стосунки між друзями не роблять ніякого внеску. зрозуміло, що мало хто поважатиме таких людей, а намагатиметься обмежити зв'язки з ними, звести до приятельських. люди іншого типу втрачають друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не приємні. нерідко це люди злосливі, в'їдливі, такі, що кепкують з інших. хто ж буде дружити з такими? деякі особи не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди. вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів: коли тебе забуде рідний брат, махни рукою, плакати не варт, коли тебе забуде друг — подумай, що сталося, що він тобі не рад. д. павлцчко. "коли тебе " у дружбі треба вчитися бути людиною. і хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме да себе інших людей, легко знайде друзів. усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі. яку пораду дати тим, хто шукає друзів? пам'ятати, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб у скруті найдорожчій людині — синові чи доньці.

1.пан з іваном побратались

2.пан задумав ошукати івана

3.пан обдурив хлопця

4. вони заснули і іван поліз до торби пана

5.спіймали гуску та вдома   общипали, обсмалили, у піч посадили.

6.умова між паном і хлопцем.

7.

«хтів пан когось ошукати,

та й сам »

контрольну вчора ми писали,

а вчитель гав ловив в журналі -

тому ми швидко так списали.

а на наступний день,

під звук пташиних теревень,

оцінку і дознали.

тепер хоч в воду, хоч з моста

у мене двійка - не спроста!

я ж навіть списував і коми!

у кого? у сусіда толі!

- толян, сусіде, як це так?

мені тут двійка - не п'ятак!

- мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

такого ж лебедя - цю двійку!

за це я дякую сказать повинен

цьому кирпатенькому тимі!

- тимко, тимко, як написав?

- так як і всі - усе скатав!

- на скільки?

- краще б не казати!

- у кого встиг?

- у гончаренко каті!

- катрусю, катя, катя, катя!

що сталось? - годі плакать!

- ой, не кажи мені нічого!

тепер з моста, тепер - у воду!

через це "два"! хоча би "три"!

а все у цьому винен ти!

- чому це я? знайшла на кого!

- а списувать знайшли же моду!

от я, дурна, у тебе і списала.

якби ж я знала, якби же

 

дзвінок тут швидко пролунав

наш клас із класу повтікав.

лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

отут-то коло і замкнулось!

 

 

* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *