Яка головна думка повісті минулих літ

      відповів 24.01.2014 україна має велику і славну історію, у якій є як світлі сторінки, так і сумні. віків нашим предкам доводилося боронити землю від багатьох нападників, захищати себе і свої святині  серед небагатьох книг княжої доби, що дійшли до наших днів, є «повість минулих літ». це — найдавніший літопис, який є в нас не в оригіналі, а в списку наступних поколінь (тобто це копія, списана з оригіналу

скільки існує народна творчість, стільки ж існує пісня. вона скрізь: і в журбі, і в радості, на весіллі, і на похованні. мати співає над дитиною, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахи. кріпаки у своїх піснях виливали весь біль та ненависть до панів та неволі. все, що наболіло, нездійснені мрії, розпач, надію, смуток та тріум народ вкладав у пісні.

чарівність пісень заколисує і відчиняє вікна у те, чим жили люди, що хвилювало їх на протязі багатьох віків. послухай пісні в різних країнах і краще зрозумієш історію та людей цієї країни.  

був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. душі в ньому мати не чуяла. по краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. виріс син славний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси.  привів молоду дружину в хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа її. боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. а потім у сарай переселилась. але молодиця не заспокоюється: " коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "

не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. каже він матері: "наказала мені дружина вбити вас, мамо. а не послухаю - піде від мене. " заплакала мати і відновила: " ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "

пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив  вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув; полетіла  жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрипнув той, закрив  долонею обличчя. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному  вогню, прошепотіло: "синочку мій, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника  приклади материнське серце. потім в вогонь "

заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні  груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його  так гаряче й віддано, як рідна матір. і такою величезною й невичерпною була  "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і  безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. підвелася мати і притисла  кучеряву голову до грудей.

осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася до дому й мати. пішли вони у двох степами широкими та й стали  могилами високими.

то ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов  материнська.