Рух, розміри, маса уран рухається навколо сонця по еліптичній орбіті, велика піввісь котрої (середня геліоцентрична відстань) у 19,182 більше, ніж у землі, і складає 2871 млн. км. ексцентриситет орбіти дорівнює 0,047, тобто орбіта досить близька до кругової. площина орбіти нахилена до екліптики під кутом 0,8°. один оборот навколо сонця уран здийснює за 84,01 зем-ного року. період власного обертання урану складає приблизно 17 горин. існуючий розкид при визначенні значень цього періоду обумовлений декількома причинами, із яких основними є дві: газові поверхні планети не обертається як єдине ціле і, крім того, на поверхні урану не виявлено помітних локальних неоднорідностей, що б уточнити тривалість доби на планеті. обертання урану володіє низкою відмінних рис: вісь обертання майже перпендикулярна (98 ) до площини орбіти, а напрямок обертання проти-лежна напрямку обертання навколо сонця, тобто обернене (із всіх інших великих планет обернений напрямок обертання спостерігається тільки у венери). уран відносять до числа планет-гігантів: його екваторіальний радіус (25600 км) майже в чотири рази, а маса (8,7•1025 кг) - у 14,6 разу більше, ніж у землі. при цьому середня густина урану (1,26 г/см3) у 4,38 разу менше, чим густина землі. відносно мала густина типова для планет-гігантів: у процесі формування з газово-пилевого протопланетної хмари найбільше легкі компоненти (у першу чергу, водень і гелій) стали для них основним «будівельним матеріалом», тоді як планети земної групи вклю-чають помітну частку більш важких елементів. склад і внутрішня будова подібно іншим планетам-гігантам, атмосфера уран в основному складається з водню, гелію і метану, хоча їхні відносні внески декілька нижче в порівнянні з юпітером і сатурном. теоретична модель будови урану така: його поверхневий прошарок являє собою газорідку оболонку, під яким знаходиться крижана (суміш во-дяного й аміачного льоду) мантія, а ще глибше - ядро з твердих порід. ма-са мантії і ядра складає приблизно 85-90% від усієї маси урану. зона твердої речовини простирається до 3/4 радіуса планети. температура в центрі уран близька до 10000 с при тиску 7-8 млн. атмо-сфер (одна атмосфера приблизно відповідає одному бару). на межі ядра тиск приблизно на два порядки нижче (біля 100 кілобар). ефективна температура, обумовлена по тепловому випромінюванню з поверхні планети, складає біля55 с. супутники уран подібно нептуну і сатурну, уран має велике число супутників (до 1997 вікрито 15) і систему кілець. найбільші розміри (у кілометрах) і маса (у частках маси урану) характерні для перших п’ятьох (відкритих із землі) супутників. це міранда (127 км, 10-7), аріель (565 км, 1,1• 10-5), умбріель (555 км, 1,1• 10-5), титанія (800 км, 3,2• 10-5) і оберон (815 км, 3,4• 10-5). останні два супутники, відповідно до теоретичних оцінок, відчувають диференціацію, тобто перерозподіл різноманітних елементів по глибині, у результаті чого відбулося утворення силікатного ядра, мантії з льоду (водяного й аміачного) і крижаної кори. теплота, що виділяється при диференціації, призводить до помітного розігрівання надр, що може вик-ликати навіть їхнє розплавлювання. інші 10 супутників урану (корделія, офелія, бианка, кресида, дездемона, джульєта, порція, розалвнда, белвнда, пек) були відкриті з борта космічного апарата «вояджер-2» у 1985-86.протягом 30 років після відкриття уран гострота інтересу до нього періодично падала, але тільки на час. справа в тому, що підвищення точ-ності спостережень виявило загадкові аномалії в русі планети: воно то «відставало» від розрахункового, то починало «випереджати» його. тео-ретичне пояснення цих аномалій призвело до нових відкриттів - виявлен-ню зауранових планет.
Спасибо
Популярные вопросы